5-2297км12 Про виправдання за відсутності у діях складу злочину - 29.05.2012 Прийняття

Органом досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що він, обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу біоресурсів та природно-заповідного фонду Державного управління охорони навколишнього середовища в Київській області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з корисливих мотивів висунув вимогу ОСОБА_6 про передачу йому хабара в розмірі 2000 грн за надання позитивного висновку щодо погодження акта обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню.

18 серпня 2009 року приблизно о 15:00 у службовому приміщенні Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області по вул. Басейній, 1/2 в м. Києві, ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_7 2000 грн за надання позитивного висновку щодо погодження акту обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню як хабар.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, ставить питання про скасування оскаржуваного вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що висновки суду про відсутність у діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, не ґрунтуються на матеріалах справи. Зокрема судом, у порушення вимог ст. 334 КПК України, у вироку не вказано підстав та мотивів визнання процесуальних дій та оперативно-розшукових заходів по даній справі такими, що були проведені з порушенням чинного законодавства, не дано належної оцінки письмовим доказам та показанням свідків, які підтверджують вину ОСОБА_5

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, пояснення виправданого ОСОБА_5 із запереченнями проти касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно з частинами 1, 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також, коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. При цьому виправдувальний вирок відповідно до ч. 1 ст. 327 КПК України повинен бути мотивованим судом.

Згідно з ч. 4 ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, із яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

Відповідно до ст. 323 КПК України як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як убачається з матеріалів справи, виправдовуючи ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, суд наведених вище вимог кримінально-процесуального закону не дотримав.

Як убачається з матеріалів справи, виправдовуючи ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 368 КК України, суд не дотримався цих вимог закону.

Так, орган досудового слідства обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, обґрунтував рядом доказів, зокрема: показаннями свідка ОСОБА_6; даними протоколів проведення оперативно-розшукових заходів, у тому числі протоколу огляду предметів від 02 вересня 2009 року, згідно з яким оглянуто цифровий носій Kingston 4Gb (інвентарний № 31цт) та CD-R диск Ridata з копією запису з цього цифрового носія, при перегляді якого встановлено, що ОСОБА_5 отримав хабар від ОСОБА_6 за вирішення питання щодо погодження акта обстеження зелених насаджень, які підлягають видаленню; висновками судових експертиз; матеріалами службової перевірки, згідно з якими висновок про погодження акта обстеження земельних насаджень, що підлягають видаленню, від 14 серпня 2009 року № 04-09/7813 виданий ОСОБА_6 незаконно.

Крім того, обвинувачення ОСОБА_5 також ґрунтується на показаннях понятих під час процесуальних дій - ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також оперуповноважених працівників Боярського МРВ УБОЗ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які безпосередньо проводили оперативно-розшукові заходи.

Орган досудового слідства послався в обвинувальному висновку також на дані протоколів огляду, маркування та вручення грошових коштів від 18 серпня 2009 року, огляду місця події та виїмки із застосуванням відео зйомки.

Допитавши вказаних осіб та дослідивши інші зазначені в обвинувальному висновку докази, суд першої інстанції, визнавши частину їх недопустимими, а іншу - недостатніми, зробив висновок, що в судовому засіданні не встановлено події злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, тобто існування в дійсності як такого одержання службовою особою (згідно з обвинуваченням - ОСОБА_5), яка займає відповідальне становище, в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабар, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднаному з вимаганням хабара. І достатні докази, які би указували на вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому діяння у справі відсутні. При цьому суд зазначив, що у цій справі вичерпано всі можливості здобути додаткові докази, а всі сумніви тлумачаться на користь обвинувачених.

Підставами такого висновку суд зазначив, зокрема, те, що органом досудового слідства в основу обвинувачення покладені показання ОСОБА_6 Однак в ході судового розгляду справи його показання щодо вимагання та передачі ОСОБА_5 хабара не знайшли свого підтвердження. Згідно протоколу огляду від 18 серпня 2009 року гроші, які начебто ОСОБА_6 передав ОСОБА_5 в кабінеті останнього виявлені не були. Ці гроші вилучили в коридорі з шафи, яка на момент проведення огляду на ключ закрита не була. З показань свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та інших убачається, що ОСОБА_5 жодного відношення до цієї шафи не мав, з особою, яка зберігала ключ, знайомий не був. А свідок стверджує, що закрила на ключ шафу 18 серпня 2009 року ще до затримання ОСОБА_5 Вказані докази дали суду підстави вважати, що ОСОБА_5 18 серпня 2009 року доступу до місця вилучення грошей не мав. На думку суду, не можуть бути доказом отримання хабара ОСОБА_5 і наявність у нього на руках та штанах слідів барвника люмінесцентної речовини, оскільки з показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9 убачається, що після закінчення мічення грошових коштів балончик, що містив відповідну речовину не упаковувався і працівники міліції, мали можливість доступу до нього. Крім того, ОСОБА_6 під час вручення безпосередньо мав контакт своїх рук з поміченими грошима. Відеозапис огляду місця події від 18 серпня 2009 року вказує на те, що ОСОБА_10 проводячи змиви з рук ОСОБА_5, однією рукою, на яку не була одягнута гумова рукавичка, контактував з руками останнього. А тому суд прийшов до висновку, що наявність на руках та штанах ОСОБА_5 спеціальної речовини могли утворитись в інший спосіб, ніж від контакту з купюрами, поміченими 18 серпня 2009 року в приміщенні Боярського МРВ УБОЗ ГУ МВС України в Київській області в присутності понятих ОСОБА_9. Окрім того, суд вказав про те, що зміст цифрового носія інформації, на якому міститься запис подій, які відбувалися за участю ОСОБА_6, знаходячись у кабінеті ОСОБА_5, він перерахував коштів номіналом по 100 гривень, однак дій заявника по залишенню коштів ОСОБА_5 запис не містить, як і не містить висловлювань останнього, які би безпосередньо вказували на наявність вимагання чи отримання ним хабара від ОСОБА_6

Проте, суд, прийнявши таке рішення, зробив передчасний висновок про відсутність події злочину, давши однобічну оцінку зібраним у справі доказам.

Так, із показань ОСОБА_6 убачається, що він послідовно вказував на обставини, за яких ОСОБА_5 вимагав та отримав від нього хабар, зокрема вказав, що помічені грошові купюри по 100 грн на загальну суму 2000 грн він дістав зі свого гаманця, перерахував їх, після чого поклав на стіл на те місце, куди ОСОБА_5 вказав.

Суд, критично оцінивши показання ОСОБА_6 щодо передачі грошей, не визнав їх доказом по справі, мотивуючи тим, що вони суперечать даним з цифрового носія інформації, на якому міститься запис подій з участю ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Проте такий висновок суду не узгоджується з даними розшифровки інформації з цифрового носія, який вказаний в протоколі від 2 вересня 2009 року (т. 1, а. с. 87-90), з якого вбачається, що ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_5 про те, що він привіз гроші в гривнях, перерахував їх, а ОСОБА_5 чітко вказав ОСОБА_6, куди покласти гроші. Вказаному доказу суд не дав належної оцінки.

Показання ОСОБА_6 щодо розміру купюр та суми хабара також узгоджуються з даними протоколів огляду місця події від 18 серпня 2009 року, огляду від 18 серпня 2009 року, з ілюстрованою таблицею до висновку експерта від 26 серпня 2009 року № 575/ВКЕ та висновком фототехнічної експертизи від 09 лютого 2011 року № 12038/10-17, мають ідентичні серії та номери з тими, які надавались ОСОБА_6 під час вручення коштів працівниками УБОЗ ГУ МВС України в Київській області (т. 1, а. с. 13-16, 26-27, 143-146, т. 3, а.с. 161-162).

Висновки суду про те, що свідок ОСОБА_6 є зацікавленою особою у справі, так як у минулому працював в правоохоронних органах, є надуманими і не підтверджені доказами щодо характеру взаємовідносин з ОСОБА_5

Що ж стосується посилань суду на те, що висновок експерта з приводу кількості грошових знаків НБУ старого та нового зразків є суперечливим, то ці дані суду належало оцінити в сукупності з іншими доказами,і, зокрема, з показаннями ОСОБА_6, даними протоколів огляду місця події, огляду грошей, фото таблицею до судової експертизи.

Виправдовуючи ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, суд також зазначив, що не може взяти до уваги показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, оскільки вони не містять даних, які підтверджують факт вимагання та отримання грошей ОСОБА_5 від ОСОБА_6

Такий довід є необґрунтованим, тому що указані свідки брали участь в організації оперативно-розшукових заходів та слідчих дій у справі щодо ОСОБА_5 і спостерігали за їх проведенням. Свідчення цих свідків доповнюють показання свідка ОСОБА_6, узгоджуються з ними й рядом інших доказів, оцінку змісту яких суд у вироку не дав.

Суд також залишив поза увагою те, що ОСОБА_6, будучи представником ОСОБА_17, дійсно подавав документи до управління охорони навколишнього середовища в Київській області про надання дозволу на вирубку дерев на земельній ділянці площею 0,0995 га в с. Блиставиці Бородянського району. ОСОБА_5 підготував висновок про відмову в погодженні акта обстеження земельних насаджень, що підлягають видаленню. Однак після отримання від ОСОБА_6 згоди на передачу винагороди ОСОБА_5 підготував висновок про погодження зазначеного акта. При цьому суд не звернув уваги про наявність у матеріалах справи письмового повідомленням начальника Державного управління навколишнього природного середовища в Київській області (т. 1 а. с. 120), що повторно поданих ОСОБА_6 на розгляд матеріалів недостатньо було для погодження акту обстеження земельних насаджень.

Ураховуючи наведене, рішення суду про виправдання ОСОБА_5 ґрунтується на припущеннях, є передчасним із порушенням вимог кримінально-процесуального закону, без повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і аналізу зібраних слідством доказів, а тому воно не може бути визнане законним, у зв'язку з чим вирок суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно ретельно дослідити всі докази у справі, дати їм належну оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.