Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л.А.,

суддів Широян Т.А., Марчук Н.О.,

за участю прокурора Сингаївської А.О.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2011 року.

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2011 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості

за ч. 3 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

В апеляційному порядку вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1 не переглядався.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він будучи службовою особою, обіймаючи посаду старшого слідчого СВ Костянтинівського ГО ГУМВС України в Донецькій області, маючи спеціальне звання - капітан міліції, з 17 квітня 2009 року розслідуючи кримінальну справу № 38-28845 відносно ОСОБА_2, з корисливих мотивів заволодів банківською пенсійною карткою «Приватбанку» останнього.

Продовжуючи реалізовувати свій умисел, ОСОБА_1 обманним шляхом дізнався про «Пін код» картки та 22 квітня 2009 року зняв грошові кошти ОСОБА_2 з пенсійної картки в сумі 1160 грн.

В подальшому ОСОБА_1, використовуючи паспортні дані потерпілого, які були приєднані до кримінальної справи ОСОБА_2, обміняв у зв'язку із закінченням терміну дії дану пенсійну картку на нову, та здійснював зняття грошових коштів: 15 травня 2009 року - 1160 грн., 16 червня 2009 року - 1160 грн., 16 липня 2009 року - 1160 грн., 16 серпня 2009 року - 1170 грн., 14 вересня 2009 року - 20 грн., 16 вересня 2009 року - 1150 грн., 15 жовтня 2009 року - 1180 грн.

Крім того, дружина ОСОБА_1, яка не була обізнана про злочинні наміри свого чоловіка, здійснила 17-18 вересня 2009 року розрахунок за товари в магазині «Бегемот» на суму 17 грн. 40 коп.

Всього злочинними діями ОСОБА_1 заподіяно матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_2 на суму 8 150 грн.

В касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку через невідповідність призначено покарання тяжкості злочину та особі засудженого через безпідставне звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку касаційної скарги, який також звернув увагу на невиконання судом першої інстанції вказівок апеляційного суду, викладених в ухвалі від 17 липня 2011 року, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні злочину за обставин викладених у вироку повністю доведена, кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 364 КК України є правильною та ніким не оскаржується.

Матеріали справи не містять обставин, що можуть викликати сумніви у правильності рішення суду.

Твердження прокурора про те, що звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок м'якості, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи ступінь тяжкості злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Суд, звільняючи ОСОБА_1 від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, взяв до уваги його щире каяття, визнання своєї вини, часткове відшкодування завданих збитків потерпілому в розмірі 3000 грн., позитивну характеристику за місцем проживання, думку потерпілого, який просив засудженого суворо не карати.

Крім того, при повторному розгляді справи судом першої інстанції, врахована думка прокурора, який підтримував державне обвинувачення та просив звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, оскільки вважав виправлення засудженого можливим без його ізоляції від суспільства.

Виходячи з наведеного, суд прийняв правильне та обґрунтоване рішення, яким звільнив ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку покарання, призначене ОСОБА_1, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, в тому числі і вимог ст. 374 КПК України, на чому наголошував прокурор при касаційному розгляді справи, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення, а також підстав для скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий розгляд, як зазначено у касаційній скарзі прокурора, по справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись статями 394- 396 КПК України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення, а вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.