Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів: Сахна Р.І., Крещенка А.М.,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 31 жовтня 2011 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого 20 жовтня 2009 року вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді штрафу у 5000 грн з позбавленням права обіймати посаду державного інспектора патрульної служби ДАІ МВС та з конфіскацією майна, яке є його власністю,

засуджено за ч. 3 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посаду інспектора дорожньо-патрульної служби ДАІ УМВС України на строк 3 роки та з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

На підставі частин 3, 4 ст. 72 КК України вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 жовтня 2009 року виконувати самостійно.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він, займаючи посаду інспектора дорожньо-патрульної служби відділення Державної автомобiльної iнспекцiї управління Мiнiстерства внутрiшнiх справ України (далі - ДПС ДАІ УМВС України) по обслуговуванню адміністративної території Жмеринського району Вінницької області та автотехнічної інспекції УМВС України у Вінницькій області, тобто, будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно в інтересах третіх осіб, використав службове становище всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди, яка полягає у підриві престижу та авторитету правоохоронних органів, а саме в період з березня 2008 року по березень 2009 року, перебуваючи на службі на території Жмеринського району Вінницької області встановив факти порушення водіями Правил дорожнього руху, складав адміністративні протоколи, однак заходів притягнення осіб, які керували транспортними засобами до адміністративної відповідальності не вживав, чим надав можливість їм уникнути адміністративної відповідальності, а складені протоколи зберігав по місцю свого проживання.

У касаційній скарзі заступник прокурора Вінницької області, не оспорюючи доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильність кваліфікації його дій, просить постановлене судове рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що суд першої інстанції при звільненні ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням в порушення вимог ст. 77 КК України безпідставно призначив додатковий вид покарання у виді конфіскації майна. Крім того, у вироку чітко не зазначив від якого покарання звільнив засудженого ОСОБА_1 - додаткового чи основного.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_1 кримінально-правова оцінка діяння за ч. 3 ст. 364 КК України відповідно вимог ст. 395 КК України не перевірялися, оскільки законність та обґрунтованість вироку в тій частині не були оскаржені.

Не заслуговують на увагу доводи прокурора про те, що із вироку не зрозуміло, від якого покарання - основного чи додаткового звільнений засуджений ОСОБА_1

Відповідно до ст. 75 КК України, суд за наявної можливості виправлення засудженого без відбування покарання може прийняти рішення про звільнення цієї особи від відбування покарання з випробуванням лише у разі, коли призначається покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

Таким чином, зі змісту норми цього Закону вбачається, що звільнення від відбування покарання може застосовуватись лише щодо тих покарань, які перелічені в ст. 75 КК України, тобто таке рішення може бути ухвалено лише щодо основного покарання.

У резолютивній частині вироку суд зазначив, що звільняє

ОСОБА_1 від покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.

Відсутність у резолютивній частині вироку вказівки на звільнення засудженого від відбування саме основного покарання не свідчить про те, що звільнення стосується і додаткового покарання.

Разом з тим, статтею 77 КК України передбачено перелік видів додаткових покарань, які можуть бути призначені у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Серед цього переліку такого покарання як конфіскація майна не передбачено. Тому це додаткове покарання застосовано незаконно і підлягає виключенню з вироку.

Отже, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону слід змінити, виключити з вироку місцевого суду вказівку про застосування щодо ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би були підставою для скасування судового рішення у справі, не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області задовольнити частково.

Вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від

31 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з нього вказівку про застосування до засудженого додаткового покарання у виді конфіскації майна.