Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-суддіРоманець Л.А., суддів Матієк Т.В., Широян Т.А., за участю прокурора Шевченко О.О.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Волинської області від 02 березня 2012 року щодо нього.

Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 лютого 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого, останнього разу вироком Галицького районного суду м. Львова від 05 серпня 2009 року за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

Вироком Апеляційного суду Волинської області від 02 березня 2012 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 скасовано в частині призначеного покарання та призначено ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. У решті вирок залишено без зміни.

Як установив суд, ОСОБА_5 у м. Ковелі повторно таємно викрав:

- у кінці жовтня 2010 року із торгового контейнера № 951 на привокзальному ринку куртку вартістю 210 грн, яка належала ОСОБА_6,

- 30 жовтня 2010 року приблизно о 13:00 із торгового контейнера № 149 на привокзальному ринку водяний електронасос вартістю 200 грн, що належав ОСОБА_7,

- на початку листопада 2010 року із торгового контейнера № 348 на центральному ринку електричний шуруповерт вартістю 480 грн, що належав ОСОБА_8,

- 08 листопада 2010 року із торгового контейнера № 735 на привокзальному ринку чоловічі туфлі вартістю 240 грн, що належали ОСОБА_9,

- 08 листопада 2010 року приблизно о 13:00 із торгового контейнера № 735 на привокзальному ринку майно ОСОБА_10 на суму 160 грн,

- у середині листопада 2010 року із торгового контейнера № 283 на привокзальному ринку жіночі чоботи вартістю 265 грн, що належали ОСОБА_11, а також повторно майно ОСОБА_11 на суму 235 грн,

- 16 листопада 2010 року приблизно о 13:00 із приміщення магазину «Кераміка» на привокзальному ринку водо змішувач вартістю 150 грн, що належав ОСОБА_12 та ОСОБА_13,

- того ж дня приблизно о 15:00 з приміщення магазину «Інструмент - сервіс» майно ОСОБА_14 на суму 400 грн,

- у період з 16 по 22 листопада 2010 року з приміщення універмагу по вул. Незалежності, 130 годинник вартістю 130 грн, що належав ОСОБА_15,

- 20 листопада 2010 року приблизно об 11:00 з приміщення магазину «Оніс» майно ОСОБА_16 вартістю 280 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 порушує питання про зміну вироку апеляційного суду та пом'якшення покарання до строку і розміру, визначеного судом першої інстанції. Зазначає, що апеляційним судом не було належним чином враховано усі обставини, що пом'якшують покарання, а також стверджує про своє щире каяття у скоєному.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинних діянь та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 185 КК України відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи та у касаційному порядку не оскаржуються.

Посилання засудженого на невідповідність призначеного йому покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу внаслідок суворості є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженому ОСОБА_5 покарання суд апеляційної інстанції у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону. Зокрема, судом враховано, що вчинений злочин відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, засуджений за місцем проживання характеризується посередньо, раніше судимий, не працює, перебуває на обліку у нарколога. Суд апеляційної інстанції погодився з думкою місцевого суду та врахував обставинами, що пом'якшують покарання, - явку із зізнанням ОСОБА_5, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяної шкоди та думку потерпілих, які претензій до засудженого не мали і просили суворо його не карати.

Водночас апеляційним судом було враховано і те, що ОСОБА_5 раніше був неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, покарання за які він відбував у місцях позбавлення волі, однак на шлях виправлення не став, через кілька місяців після звільнення з місць позбавлення волі знову вчинив 10 крадіжок, що свідчить про стійку направленість умислу засудженого на вчинення корисливих злочинів та про відсутність бажання стати на шлях виправлення.

За викладених обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_5 покарання ближче до максимальної межі санкції ч. 2 ст. 185 КК України. Дані висновки апеляційного суду колегія суддів вважає переконливими.

Істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судового рішення, у справі не допущено, призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Волинської області від 02 березня 2012 року щодо нього - без зміни.