Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єленіної Ж.М.,суддів:Фурика Ю.П., Щепоткінок В.В.,за участю прокурора Сорокіної О.А.,засудженої ОСОБА_5.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 29 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора м. Києва на вирок Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2011 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, таку, що

не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк три роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки з покладенням на неї обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_5 за встановлених у вироку обставин визнано винною у тому, що вона обіймаючи посаду директора ПП "Євро-Універсал-Торг", будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, протягом листопада-грудня 2006 року діючи разом із особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження та невстановленими досудовим слідством особами, бажаючи настання суспільнонебезпечних наслідків, у вигляді заволодіння шляхом зловживання службовим становищем коштами державного бюджету в розмірі 41 666 667 грн, що більш ніж в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром, діючи за попередньою змовою групою осіб, намагалася відшкодувати вказану суму із державного бюджету, однак свої злочинні наміри реалізувати не змогла з причин, котрі не залежали від її волі.

У касаційній скарзі прокурор, як видно з її змісту, порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання з випробуванням тяжкості злочину й особі засудженої внаслідок м'якості. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що місцевий суд, звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, не навів у вироку належних мотивів такого рішення та не враховано те, що засудженою вчинено замах на заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах.

Фактичні обставини справи, доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, кримінально правову оцінку цих діянь ніхто з учасників процесу не оспорює, у тому числі прокурор у касаційній скарзі.

У заперечені на касаційну скаргу прокурора ОСОБА_5., пославшись на безпідставність викладених у ній доводів, просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, засуджену ОСОБА_5, яка просила постановлені в справі судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Доводи прокурора, наведені в касаційній скарзі, про невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості вчиненого нею злочину та її особі, внаслідок м'якості та безпідставне звільнення засудженої від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України є непереконливими.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, поведінку після злочину, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідальності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

З матеріалів справи убачається, що при вирішенні питання про призначення ОСОБА_5 покарання суд врахував (зміст) конкретних злочинних дій засудженої, відсутність реальних шкідливих наслідків від цих дій, всі дані про її особу, яка за місцем проживання характеризується позитивно, у минулому будь-яких правопорушень не вчиняла, на спеціальних обліках не перебуває. Крім того, судом враховано стан здоров'я засудженої, яка хворіє на низку тяжких хронічних хвороб, та стан здоров'я її матері, за якою вона здійснює догляд. Від дня вчинення в часі злочину до дня постановлення вироку пройшов значний проміжок часу, протягом якого ОСОБА_5 не вчинила будь-яких протиправних дій.

Суд першої інстанції, як видно з вироку, послався та такі обставини визнання засудженою своєї вини, щире каяття, ставлення засудженої до своїх дій та те, що ОСОБА_5 вчинила злочин внаслідок збігу тяжких сімейних обставин і з урахуванням даних про особу дійшов слушного висновку про можливість призначення покарання нижче від найнижчої межі санкції статті обвинувачення. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням наведених даних суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_5 можливо досягти без ізоляції від суспільства в умовах здійснення контролю за її поведінкою під час звільнення від відбування основного покарання з випробуванням протягом максимально можливого іспитового строку.

Посилання ж у касаційній скарзі про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги вимоги ухвали Верховного Суду України від 21 травня 2009 року є безпідставними, оскільки суд першої інстанції призначив покарання ОСОБА_5 з дотриманням вимог статей 65, 69, 75 КК України.

Доводи апеляції прокурора щодо м'якості призначеного засудженій покарання перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними, про що, відповідно до вимог ст. 377 КПК України, детально викладено в ухвалі апеляційного суду. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим немає підстав.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону при перевірці матеріалів справи не допущено, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 з мотивів, наведених у касаційній скарзі.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, вирок Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.