Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л.А.,

суддів: Марчук Н.О., Широян Т.А.,

за участю прокурора Гладкого О.Є.,

розглянула в судовому засіданні 29 травня 2012 року в м. Києві справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 вересня 2011 року, ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 02 листопада 2011 року та від 21 грудня 2011 року.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 27 вересня 2011 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генерального прокурора України, а її копію направлено Генеральному прокурору України для перевірки та, за наявності до того підстав, прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02 листопада 2011 року за апеляцією прокурора постанову місцевого суду змінено, направлено до Генеральної прокуратури України заяву ОСОБА_1 про злочин від 17 серпня 2007 року для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.

В іншій частині постанову місцевого суду залишено без зміни.

21 грудня 2011 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва за апеляцією ОСОБА_1 постанову місцевого суду від 27 вересня 2011 року, до якої ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02 листопада 2011 року внесені зміни про направлення заяви ОСОБА_1 про злочин від 17.08.2007 року до Генеральної прокуратури України для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України, залишено без зміни.

Як убачається з касаційної скарги та матеріалів справи, ОСОБА_1 20 серпня 2007 року звернулась з письмовою заявою до Генерального прокурора України про неналежний розгляд прокурором Донецької області її попередніх звернень з питань порушення законодавства головним державним санітарним лікарем у Донецькій області ОСОБА_2, просила розглянути її в порядку ст. 97 КПК України та порушити щодо даного прокурора кримінальну справу за ч. 3 ст. 364 КК України.

22 серпня 2007 року прокурор відділу прийому громадян, розгляду звернень та запитів народних депутатів України Генеральної прокуратури України повернув дану заяву без розгляду, посилаючись на те, що вона оформлена без дотримання вимог ст. 5 Закону України «Про звернення громадян».

У касаційній скарзі та доповненні до неї прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить судові рішення, постановлені за скаргою ОСОБА_1, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що суди по суті не розглянули скаргу ОСОБА_1 всупереч рішенню Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року, крім того, безпідставно вирішили направити заяву прокурору для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України, оскільки ця заява вже розглянута відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

На касаційну скаргу прокурора ОСОБА_1 подано письмові заперечення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченні на неї, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Як убачається з постанови, суд першої інстанції, залишаючи без задоволення скаргу заявника на рішення та бездіяльність прокурора, послався на те, що відповідно до ст. 236 КПК України скарги на дії прокурора розглядаються судом першої інстанції лише при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, та в порядку статтей 236-1, 236-2 КПК України може бути оскаржено лише постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи в цій частині постанову місцевого суду без зміни, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що окреме оскарження бездіяльності прокурора не передбачено кримінально-процесуальним законодавством.

Однак такі рішення, на думку колегії суддів, не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 55 Конституції України, ч. 2 ст. 2, п. 2 ч. 3 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 3 ст. 110, ч. 2 ст. 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ положення статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України в аспекті конституційного звернення і конституційного подання та в системному зв'язку з положеннями ч. 2 ст. 55 Конституції України, ч. 3 ст. 110, ч. 5 ст. 234, ч. 2 ст. 236 Кримінально-процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 2, п. 2 ч. 3 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати й вирішувати в кримінальному судочинстві в порядку, визначеному процесуальним законом.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, на порушення вказаних вимог закону заяву ОСОБА_1 по суті не розглянув, викладені у ній доводи не перевірив, не проаналізував та не дав їм належної оцінки.

Крім того, апеляційний суд, двічі переглядаючи постанову суду першої інстанції за апеляціями спочатку прокурора, потім - ОСОБА_1, постановив ухвали, які не відповідають вимогам ст. 377 КПК України.

Порушення вимог кримінально-процесуального закону, які допустили суди при розгляді заяви ОСОБА_1, є істотними, а тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду належить розглянути скаргу ОСОБА_1 з дотриманням вимог закону, перевірити інші доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 вересня 2011 року, ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 02 листопада 2011 року та від 21 грудня 2011 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Генерального прокурора України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.