Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л.А.,

суддів: Марчук Н.О., Широян Т.А.,

за участю прокурора Сенюк В.О.,

розглянула в судовому засіданні 29 травня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 21 липня 2011 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що немає

судимостей в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, такого,

що немає судимостей,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до вимог ст. 75, 104 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними та засуджено за те, що вони 26 листопада 2010 року за попередньою змовою в стані алкогольного сп'яніння прийшли до ОСОБА_3 в с. М.Березний Великоберезнянського району Закарпатської області, де з хуліганських спонукань затіяли сварку з останнім, ображали його нецензурною лайкою, поваливши його на землю, нанесли йому численні удари руками та ногами по тілу, чим спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження. Крім того, ОСОБА_2 наніс удар рукою в область обличчя співмешканці ОСОБА_3 - ОСОБА_4, спричинивши їй тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів і його особі, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд призначив йому надмірно суворе покарання, достатньо не врахувавши дані про його особу, пом'якшуючі обставини. Крім того, ОСОБА_1 вказує на безпідставне застосування положень ст.ст. 75, 104 КК України до іншого учасника злочину ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченням проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, які містить касаційна скарга, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 та ч. 2 ст. 296 КК України в касаційному порядку засудженим не оспорюються.

Доводи засудженого ОСОБА_1, наведені в касаційній скарзі, про невідповідність призначеного йому покарання ступеню тяжкості злочинів та його особі внаслідок суворості не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, суд, як убачається з вироку, урахував як ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, так і обставини, які пом'якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, а також дані про його особу, зокрема, посередню характеристику за місцем проживання та те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає призначене засудженому ОСОБА_1 покарання справедливим, підстав для зміни судових рішень через його суворість не вбачає.

Що стосується доводів засудженого ОСОБА_1 про безпідставне звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням співучасника злочину ОСОБА_2, то вони не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 384 КПК України засуджений має право оскаржити судове рішення в касаційному порядку тільки в частині, що стосується його інтересів.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 і правомірно визнав їх безпідставними.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 21 липня 2011 року щодо нього - без зміни.