Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єленіної Ж.М.,суддів:Фурика Ю.П., Щепоткіної В.В.,за участю прокурора Матюшевої О.В.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 29 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на постанову Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 8 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 вересня 2011 року.

Вироком Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 2 липня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що в силу

ст. 89 КК України не має судимості,

засуджено за ч. 5 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, яке є його власністю; за ч. 5 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, яке є його засудженого; за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, яке є його власністю; за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст. 209 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 2 роки з конфіскацією грошових коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна, яке є його власністю; за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах усіх форм власності строком на 3 роки з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого; за ч. 1 ст. 222 КК України до обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 2 роки; за ч. 1 ст. 240 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 3 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст. 358 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією майна, яке є його власністю, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 3 роки та з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах усіх форм власності строком на 3 роки, з конфіскацією грошових коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом.

Цим же вироком за різними статтями КК України (2341-14) та до різних мір покарань засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області віл 21 вересня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

18 лютого 2011 року ОСОБА_5 надіслав до апеляційного суду клопотання про відновлення пропущеного строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень, відповідно до ст. 353 КПК України.

Постановою Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 8 червня 2011 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 вересня 2011 року, засудженому відмовлено у відновлені строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 посилається на істотні порушення кримінально-процесуального закону допущенні судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді його клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень щодо нього. Зазначає, що початок строку на касаційне оскарження судових рішень слід рахувати з дня отримання ним цих судових рішень, а не з дати їх проголошення. Крім того, вказує про те, що строк оскарження судових рішень пропущено ним з поважних причин, оскільки він не був обізнаний про скорочення строків на касаційне оскарження з 6 до 3 місяців. Засуджений порушує питання про скасування постанови місцевого суду та ухвали апеляційного суду та відновлення строку на касаційне оскарження вироку Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 2 липня 2009 року та ухвали Апеляційного суду Донецької області віл 21 вересня 2010 року щодо нього.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги та вважав судові рішення законними та вмотивованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що оскаржуваний вирок Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 2 липня 2009 року та ухвала Апеляційного суду Донецької області віл 21 вересня 2010 року, набрали законної сили в день розгляду справи апеляційним судом (21 вересня 2010 року). Розгляд справи в порядку апеляційної процедур було проведено за участю засудженого.

Прикінцевими положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , який набрав чинності 30 липня 2010 року, були внесенні зміни до Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) , в тому числі щодо строків касаційного оскарження судових рішень.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 386 КПК України в редакції, що була чинною на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, касаційні скарги на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК України, мали бути поданими протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили. При цьому закон не пов'язує строк оскарження в касаційному порядку зазначених судових рішень, з часом отримання копії ухвали суду.

Засуджений ОСОБА_5, як убачається зі змісту його скарги, помилково вважав, що цим днем для нього є день, коли він отримав копію ухвали від адміністрації місця відбування ним покарання. Таким чином строк на касаційне оскарження цих рішень закінчився 22 грудня 2010 року. Письмове клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження засуджений підписав 18 лютого 2011 року ( т. 35, а. с. 152).

За змістом ст. 353 КПК України, у разі пропуску строку на касаційне оскарження з поважних причин особи, які мають право на подання касаційної скарги, можуть заявити клопотання перед судом, який постановив вирок про відновлення пропущеного строку.

До поважних причин пропуску строку на оскарження судових рішень належать обставини, які об'єктивно перешкодили учасникові процесу вчасно подати касаційну скаргу.

Доводи засудженого про те, що строк на касаційне оскарження судових рішень щодо нього пропустив через те, що він не був обізнаний про скорочення законодавцем строків на касаційне оскарження є безпідставними та не можуть бути визначенні поважними.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у ОСОБА_5 не було жодних об'єктивних перешкод для реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень щодо нього протягом строку, встановленого чинним на той час кримінально-процесуальним законом.

З наведеним висновком погодився і суд апеляційної інстанції при розгляді апеляції ОСОБА_5, доводи якої аналогічні доводам поданої ним касаційної скарги, на які апеляційний суд дав вичерпні відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Не навів таких поважних причин засуджений й в касаційній скарзі.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_5 не вбачається.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 8 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 вересня 2011 року - без зміни.