Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л.А.,

суддів: Марчук Н.О., Широян Т.А.,

за участю прокурора Сенюк В.О.,

розглянула в судовому засіданні 29 травня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, неодноразово

судимого, останній раз 08 квітня

2004 року Козелецьким районним

судом Чернігівської області за ч. 3

ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України до

4 років 6 місяців позбавлення волі,

звільненого 23 серпня 2007 року

умовно-достроково на невідбутий

строк 11 місяців 6 днів,

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він повторно 01 вересня 2010 року в с. Рожни Броварського району Київської області зірвав листя з куща дикорослої коноплі, незаконно помістив до паперового згортку та переніс до місця свого проживання, де подрібнив його руками, тим самим незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 5,7 г., який став незаконно зберігати без мети збуту при собі до 04 вересня 2011 року, коли його було виявлено та вилучено працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий апеляційний розгляд. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що місцевий суд безпідставно звільнив ОСОБА_1 від відбування призначено покарання на підставі ст. 75 КК України, не врахувавши, що останній має незняті та непогашені судимості, в тому числі й за злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Крім того, прокурор вказує на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних у справі доказах, зокрема, показаннях самого засудженого, який у судовому засіданні повністю визнав свою вину та показав про обставини вчиненого злочину. У зв'язку з повним визнанням засудженим своєї вини докази по справі досліджувалися за правилами ч. 3 ст. 299 КПК України.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України.

Щодо доводів прокурора про м'якість призначеного засудженому покарання у зв'язку з безпідставним звільненням ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, то вони є необґрунтованими.

За змістом ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як видно з мотивувальної частини вироку, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, місцевим судом у відповідності до вимог зазначених статей враховані тяжкість злочину, ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, наявність обставини, що обтяжує покарання - рецидив злочинів, а також дані про його особу, зокрема, позитивні характеристики за місцем роботи та місцем тимчасового проживання.

Приймаючи до уваги сукупність цих обставин, рішення місцевого суду про можливість виправлення ОСОБА_1 без реального відбування покарання з встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України є мотивованим, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає призначене засудженому ОСОБА_1 покарання справедливим, підстав для скасування судових рішень через м'якість призначеного покарання не вбачає.

Розглядаючи справу за апеляцією прокурора на вирок щодо ОСОБА_1, апеляційний суд ретельно перевірив викладені у ній доводи, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, й визнав їх безпідставними з наведенням у своїй ухвалі докладних мотивів такого висновку, з яким погоджується і колегія суддів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Крім того, як убачається з протоколу судового засідання, саме про застосування положень ст. 75 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання порушив питання у судових дебатах прокурор, який брав участь у суді першої інстанції та який зараз оскаржує судові рішення в касаційному порядку.

Істотних порушень вимог кримінального та кримінально-процесуального законів, які б давали підстави для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.