Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів: Сахна Р.І., Крещенка А.М.,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 24 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 12 січня 2012 року.

Вказаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 309 КК України - на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 315 КК України - на строк 6 років; за

ч. 2 ст. 307 КК України - на строк 6 років 6 місяців із конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років

6 місяців із конфіскацією майна, яке є його власністю.

Вирішено питання про стягнення судових витрат і долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 12 січня 2012 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за вчинення злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів за наступних обставин.

У листопаді 2010 року ОСОБА_1 на хуторі Хмілівці Тростянецького району Сумської області незаконно придбав (зірвав) листя та верхівки коноплі, які незаконно зберігаючи, на належному йому автомобілі марки ВАЗ-2105 (реєстр. НОМЕР_1), яким він керував за довіреністю (далі- автомобіль) перевіз до м. Лебедина Сумської області, де за гаражами по

вул. Дрьоміна висушив, а потім незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, розфасував його по паперових згортках, закопав їх у грунт у цьому ж місці, де став незаконно зберігати без мети збуту.

У березні 2011 року ОСОБА_1 викопав канабіс і на вищевказаному автомобілі незаконно зберігаючи перевіз до нежилого домогосподарства за адресою АДРЕСА_1, де зберігав без мети збуту для власного вживання, який незаконно зберігаючи при собі впродовж періоду листопад 2010 року - кінець квітня 2011 року періодично вживав.

14 квітня 2011 року ОСОБА_1 затримали працівники міліції, котрі виявили та вилучили у нього паперовий згорток з канабісом вагою 2,325 г, а в належному ОСОБА_1 автомобілі - канабіс вагою 12,944 г.

Крім того, 17 листопада 2010 року приблизно о 21:00 ОСОБА_1 у належному йому автомобілі неподалік вул. Сумській у м. Лебедині Сумської області запропонував ОСОБА_2 шляхом куріння вжити канабіс, на що остання відповіла відмовою.

22 листопада 2010 року близько 21:00 на вул. Шевченківській у

м. Лебедині Сумської області ОСОБА_1 на прохання ОСОБА_2 передав останній канабіс та детально розповів як виготовити пристрій для вживання цього особливо небезпечного наркотичного засобу.

Наступного дня ОСОБА_2 у АДРЕСА_2 виготовила пристрій для вживання та вжила отриманий від ОСОБА_1 канабіс.

27 листопада 2010 року приблизно о 20:00 ОСОБА_1 у лісопарку за ОСОБА_3 по вул. Першогвардійській у м. Лебедині Сумської області умисно повторно шляхом пропонування схилив ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до вживання канабісу в салоні належного ОСОБА_1 автомобілю.

Крім того, 19 березня 2011 року ОСОБА_1 близько 18:40 біля кафе під назвою «Мікс» по вул. Леніна в м. Лебедині Сумської області незаконно збув ОСОБА_5 канабіс вагою 2,726 г.

06 квітня 2011 року ОСОБА_1 приблизно о 12:00 у салоні належного йому автомобілю по вул. Довгалівка в м. Лебедині Сумської області незаконно збув ОСОБА_5 канабіс вагою 3,39 г.

14 квітня 2011 року близько о 17:20 на площі Волі в м. Лебедині Сумської області незаконно збув ОСОБА_5 канабіс вагою 2,692 г.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить постановлені судові рішення змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Крім того, на думку засудженого його дії за ч. 2 ст. 307 КК України судом неправильно кваліфіковано за ознакою повторності, як вчинення особою, яка раніше вчинила злочин передбачений статтями 309, 315 КК України. Вважає, що його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 315 КК України під час досудового та судового слідства не знайшла свого підтвердження.

Заслухавши доповідача, прокурора, який не підтримав касаційну скаргу засудженого та вважав, що постановлені у справі судові рішення є законними й обґрунтованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Фактичні обставини справи, які були предметом перевірки й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України перегляду в касаційному порядку не підлягають, а тому колегія суддів при перегляді справи за касаційною скаргою засудженого

ОСОБА_1 на вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, постановлену щодо цього вироку, виходить із фактичних обставин, установлених рішеннями місцевого та апеляційного судів.

Під час перевірки матеріалів справи встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у незаконному придбанні, виготовленні, зберіганні та перевезенні особливо небезпечного наркотичного засобу без мети збуту; у схилянні до вживання наркотичного засобу, вчиненого повторно щодо двох осіб; у незаконному перевезенні з метою збуту та збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, вчиненого повторно особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений статтями

309, 315 КК України (2341-14) , за обставин, установлених судом і детально викладених у вироку, ґрунтується на зібраних органом досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказах і є правильним.

Доводи касаційної скарги про незаконне засудження ОСОБА_1 за

ч. 2 ст. 315 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів це будь-які умисні дії, спрямовані на збудження в іншої особи бажання вжити ці засоби або речовини хоча б один раз (пропозицію, умовляння, пораду, переконування тощо). Відповідальність за такий злочин настає незалежно від наслідків схиляння, тобто від того, вжила інша особа наркотичний засіб, психотропну речовину або їх аналог чи відмовилася це зробити.

Дії винного, спрямовані на збудження бажання вжити наркотичний засіб, психотропну речовину або їх аналог у двох осіб і більше, кваліфікуються за ч. 2 ст. 315 КК тоді, коли вони охоплювались єдиним умислом винного і вчинялись, як правило, в одному й тому ж місці без значного розриву в часі.

Окрім того, ці доводи були предметом ретельної перевірки судом апеляційної інстанції та правильно визнані безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи. Зокрема, показаннями свідків

ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а також показаннями самого

ОСОБА_1 про обставини вживання канабісу разом із вказаними свідками.

Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 307 КК України за ознакою повторності, як вчинення незаконних дій з наркотичними засобами особою, яка раніше вчинила злочин передбачений статтями 309, 315 КК України, то колегія суддів вважає їх також необґрунтованими з огляду на те, що вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочинів хронологічно, тобто вчиненню ОСОБА_1 злочину, передбаченого

ст. 307 КК, передувало вчинення ним злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309,

ч. 2 ст. 315 КК.

Таким чином, ознака повторності за ч. 2 ст. 307 КК України обумовлена лише послідовністю вчиненням ОСОБА_1 вказаних злочинів. Тому наявність чи відсутність попередньої судимості

ОСОБА_1 не вплинуло на кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 307 КК України.

Отже, кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309,

ч. 2 ст. 315, ч. 2 ст. 307 КК України є правильною.

Що стосується доводів засудженого про суворість призначеного покарання, то вони не є переконливими.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_1, згідно з указаною нормою закону, врахував конкретні обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу засудженого (за місцем проживання характеризується позитивно, в силу ст. 89 КК України є таким, що не має судимості, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, враховано судом і стан здоров'я ОСОБА_1В.). При цьому місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення засудженому покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що призначене засудженому ОСОБА_1 покарання, його вид і строк визначено судом правильно, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для застосування до засудженого положень ст. 69 КК України не має.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що призначене

ОСОБА_1 покарання, його вид і строк визначено судом правильно, воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а тому підстав для його пом'яшення, на думку колегії суддів, не має.

Як убачається з матеріалів справи, наведені в апеляціях учасників процесу доводи, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав безпідставними і належним чином вмотивував у своєму рішенні висновки, з якими погоджується й колегія суддів. Вони підтверджуються доказами, ретельно перевіреними і належним чином оціненими судом апеляційної інстанції. Суд надав відповіді на всі доводи засудженого, які були викладені у його апеляції, належним чином умотивував свої висновки, з якими погоджується і колегія суддів, і підтвердив їх доказами, які ретельно перевірив та оцінив.

У касаційній скарзі засудженого не наведено інших, не досліджених судом доказів, які би спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій.

Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Отже, при перевірці справи в касаційному порядку істотних порушень кримінально-процесуального закону, які би перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу, дати правильну юридичну оцінку діям засудженого та були би підставою для скасування, зміни судових рішень, не встановлено.

Керуючись статями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 24 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 12 січня

2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Згідно з оригіналом

Суддя Р.І. Сахно