Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів: Сахна Р.І., Крещенка А.М.,

за участю прокурора Деруна А.І.,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 29 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 19 жовтня 2011 року.

Вказаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді 150 годин громадських робіт.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він разом з ОСОБА_2, ОСОБА_3, справа відносно яких закрита на підставі ст. 7-1 КПК України, за обставин викладених у вироку 28 червня 2009 року близько 17:00 на території домоволодіння

АДРЕСА_1 на ґрунті неприязних стосунків почали кидати каміння в

ОСОБА_4, який знаходився на території домоволодіння АДРЕСА_2 по цій же вулиці у вказаному селищі. В результаті чого камінь, який кинув

ОСОБА_1 потрапив потерпілому ОСОБА_4 в голову, від чого той впав та втратив свідомість. В результаті дій ОСОБА_1 потерпілий отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу закрити на підставі ст. 6 КПК України, посилаючись на допущені органом досудового слідства порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. При цьому зазначає, що його винуватість у вчиненні умисного заподіяння легкого тілесного ушкодження, що потягло короткочасний розлад здоров'я як на досудовому, так і під час судового розгляду справи не знайшла свого підтвердження.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про часткове підтримання касаційної скарги, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є, зокрема, істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою. Окрім додержання інших, передбачених ст. 377 КПК України вимог, в ухвалі слід проаналізувати і співставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен з них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний матеріальний чи процесуальний закон. У разі залишення вироку без зміни в ухвалі необхідно докладно викласти мотиви й підстави відхилення апеляції, а також докази, що спростовують наведені в останній доводи.

Ухвала ж апеляційного суду щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись із вироком, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із апеляцією на рішення місцевого суду. За змістом якої, засуджений звертав увагу на те, що досудове та судове слідство у справі проведено неповно та необ'єктивно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Наведені доводи засуджений аргументував з посиланням на конкретні матеріали справи. Крім того, звертав увагу на недотримання судом першої інстанції ст. 323 КПК України при винесені вироку, а саме на неправильну оцінку судом показань потерпілого та свідків, які в ході судового слідства змінювали їх, що вплинуло на законність та обґрунтованість судового рішення. Окрім того, на думку апелянта, суд поклав в основу вироку обвинувальні докази й не звернув уваги на ті, які його виправдовують, також безпідставно відхилив клопотання про виклик свідків, показання яких доводять його невинуватість, а також не надав належної правової оцінки суперечливим фактам в акті судово-медичного дослідження.

Як убачається з ухвали, апеляційний суд при розгляді справи в апеляційному порядку суті всіх зазначених в апеляції доводів не навів, їх ретельно не перевірив і не проаналізував, переконливих відповідей на них не дав.

Суд апеляційної інстанції обмежився лише посиланнями на те, що доводи в апеляції є необґрунтованими.

При цьому суд лише зазначив, що вина засудженого доведена показаннями потерпілого, свідків, висновком експертизи і іншими матеріалами справи.

Однак, аналіз цих доказів не виклав та не навів детальних мотивів прийнятого рішення, не спростував посилання в апеляції на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

З урахуванням зазначеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, у процесі якого вказані недоліки необхідно усунути, прийнявши законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394- 396 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 19 жовтня

2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.