Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л.А.,

суддів: Марчук Н.О., Широян Т.А.,

за участю прокурора Казнадзея В.В.,

розглянула в судовому засіданні 29 травня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що

не має судимостей,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 18 червня 2011 року в м. Калуш Івано-Франківської області у невстановленої досудовим слідством особи за 300 грн. придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який за місцем свого мешкання розфасував в один паперовий згорток та 2 поліетиленових пакети по 5 г. кожен, та став зберігати при собі з метою подальшого збуту.

Вподальшому, 21 червня 2011 року ОСОБА_1 в м. Калуш незаконно збув ОСОБА_2 за 90 грн. один паперовий згорток з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, масою 6,7 г., 23 червня 2011 в м. Калуш повторно збув ОСОБА_3 за 100 грн. два поліетиленових пакети з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, масою 10,4 г.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що місцевий суд безпідставно застосував при призначенні покарання ОСОБА_1 положення ст.ст. 69, 75 КК України, не врахувавши в повній мірі тяжкість вчиненого злочину, кількість епізодів злочинної діяльності та її корисливий мотив, дані про особу засудженого. Крім того, вказує на неправильне застосування ст. 76 КК України та невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних у справі доказах, зокрема, показаннях самого засудженого, який у судовому засіданні повністю визнав свою вину та показав про обставини вчиненого злочину. У зв'язку з повним визнанням засудженим своєї вини докази по справі досліджувалися за правилами ч. 3 ст. 299 КПК України.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України.

Щодо доводів прокурора про м'якість призначеного засудженому покарання у зв'язку з безпідставним застосуванням до ОСОБА_1 вимог ч. 1 ст. 69 та звільненням його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, то вони є необґрунтованими.

За змістом ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як видно з мотивувальної частини вироку, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, при вирішенні питання про можливість застосування вимог ч. 1 ст. 69 при призначенні ОСОБА_1 покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, місцевим судом у відповідності до вимог зазначених статей враховані тяжкість злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання, наявність обставин, які пом'якшують покарання: щире каяття у скоєному, активне сприяння на досудовому слідстві у розкриттю злочину, повне визнання вини, а також дані про його особу, зокрема, те, що він має молодий вік, утримує неповнолітню дружину та малолітню дитину, позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Приймаючи до уваги сукупність цих обставин, рішення місцевого суду про можливість застосування вимог ч. 1 ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання, а також його виправлення без реального відбування покарання з встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України є мотивованим, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає призначене засудженому ОСОБА_1 покарання справедливим, підстав для скасування судових рішень через м'якість призначеного покарання не вбачає.

Крім того, посилання прокурора на невідповідність вироку суду вимогам ст. 323 КПК України є безпідставними та необґрунтованими.

Розглядаючи справу за апеляцією прокурора на вирок щодо ОСОБА_1, апеляційний суд ретельно перевірив викладені у ній доводи, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, й визнав їх безпідставними з наведенням у своїй ухвалі докладних мотивів такого висновку, з яким погоджується і колегія суддів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Крім того, як убачається з протоколу судового засідання, на що також звернув увагу й апеляційний суд, саме про застосування положень ч. 1 ст. 69, ст. 75 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання порушив питання прокурор у судових дебатах.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.