Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі

головуючого Наставного В.В.

суддів Франтовської Т.І., Тельнікової І.Г.

за участю прокурора Підвербної Г.Я.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2011 року.

Зазначеною постановою

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має судимості,

звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 364 КК України на підставі ст. 49 КК України в зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, провадження у справі закрито.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2011 року постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, працюючи на посаді головного лікаря санаторію «Гірське сонце» Міністерства охорони здоров`я України, розташованого в м. Алупка, і будучи посадовою особою, умисно, в інтересах третіх осіб - підприємства АТЗТ «Аспект», перевищив посадові повноваження по здійсненню управління основними засобами санаторію «Гірське сонце», а саме, 10 листопада 2000 року необґрунтовано заключив від імені санаторію договір купівлі-продажу та здійснив відчуження державного майна - нерухомого майна санаторію «Гірське сонце» на загальну суму 853891 грн.

Крім того, ОСОБА_1, займаючи посаду головного лікаря санаторію «Гірське сонце» МОЗ України, 5 квітня 2001 року, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, в інтересах третіх осіб - підприємства АТЗТ «Канон», в порушення Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти» (1490-14) , без проведення тендеру та забезпечення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів, заключив договір про взаємне співробітництво з підприємством АТЗТ «Канон», відповідно до якого АТЗТ «Канон» передало, а санаторій «Гірське сонце» прийняв в користування двоповерхову будівлю, розташовану за адресою: м. Алупка, вул. Леніна, 9, площею 423,8 кв. м. Згідно договору санаторій «Гірське сонце» повинен відшкодувати АТЗТ «Канон» всі видатки по майну, які виникають у АТЗТ «Канон» та амортизаційні відрахування по нормам, встановленим п.8.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) .

Крім того, ОСОБА_1 продовжуючи свої злочинні дії, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно в інтересах третіх осіб - підприємства АТЗТ «Канон», 07 червня 2003 року підписав протокол погодження № 05 від 07 липня 2003 року до договору № 018-01 про взаємовигідну співпрацю від 05 квітня 2001 року, згідно якого санаторій «Гірське сонце» повинен відшкодувати АТЗТ «Канон» видатки, які виникли в результаті виконання п. 2.6 договору № 018-01 від 05 квітня 2001 року, які склали 243957,24 грн. - зношення будівлі, 26159,46 грн. - зношення меблів.

Вказана будівля, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1292 від 29 травня 2009 року є спальним корпусом № 8, загальною площею 298,2 кв. м. Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 3144 від 19 грудня 2008 року, видатки у вигляді амортизаційних відрахувань в сумі 270116,7 грн. необґрунтовані та не підтверджені документами бухгалтерського обліку.

В результаті у санаторію «Гірське сонце» виникла заборгованість перед АТЗТ «Канон» в сумі 270116,7 грн., яку ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, 9 лютого 2004 року письмово визнав в ході розгляду справи Господарським судом Автономної Республіки Крим за позовом АТЗТ «Канон» до санаторію «Гірське сонце» про стягнення вказаної заборгованості.

Таким чином, в результаті дій ОСОБА_1 державному підприємству - санаторію «Гірське сонце» МОЗ України, спричинено матеріальну шкоду в сумі 270116,7 грн.

В касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, зазначає що звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 364 КК України на підставі ст. 49 КК України є передчасним, оскільки строки давності за вчинення зазначених злочинів не сплинули. Також прокурор вказує, що рішення апеляційної інстанції винесене з порушенням вимог ст. 377 КПК України та просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Підвербної Г.Я., яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 364 КК України, за обставин, викладених у постанові суду, не ким не оскаржується.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 визнаний судом винним у тому, що 10 листопада 2000 року від імені санаторію «Гірське сонце» в порушення вимог закону необґрунтовано заключив від імені санаторію договір купівлі-продажу № 021-00 з АТЗТ «Канон» та здійснив відчуження державного майна. В цьому ж договорі було вказано, що право власності на майно переходить з моменту підписання актів прийому-передачі майна. 15 листопада 2000 року ОСОБА_1 підписав акт № 1 від 15 листопада 2000 року про прийом-передачу майна у власність до договору № 021-00 від 10 листопада 2000 року.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 3 ст. 365 КК України, як перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, які заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом державним чи громадським інтересам, що спричинили тяжкі наслідки.

Крім того, ОСОБА_1, займаючи посаду головного лікаря санаторію «Гірське сонце» МОЗ України, 5 квітня 2001 року, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, в інтересах третіх осіб - підприємства АТЗТ «Канон», в порушення Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти» (1490-14) , без проведення тендеру та забезпечення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів, заключив договір про взаємне співробітництво з підприємством АТЗТ «Канон», відповідно до якого АТЗТ «Канон» передало, а санаторій «Гірське сонце» прийняв в користування двоповерхову будівлю, розташовану за адресою: м. Алупка, вул. Леніна, 9, площею 423,8 кв. м. Згідно договору санаторій «Гірське сонце» повинен відшкодувати АТЗТ «Канон» всі видатки по майну, які виникають у АТЗТ «Канон» та амортизаційні відрахування по нормам, встановленим п.8.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) .

Крім того, ОСОБА_1 продовжуючи свої злочинні дії, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно в інтересах третіх осіб - підприємства АТЗТ «Канон», 07 червня 2003 року підписав протокол погодження № 05 від 07 липня 2003 року до договору № 018-01 про взаємовигідну співпрацю від 05 квітня 2001 року, згідно якого санаторій «Гірське сонце» повинен відшкодувати АТЗТ «Канон» видатки, які виникли в результаті виконання п. 2.6 договору № 018-01 від 05 квітня 2001 року, які склали 243957,24 грн. - зношення будівлі, 26159,46 грн. - зношення меблів.

Вказана будівля, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1292 від 29 травня 2009 року є спальним корпусом № 8, загальною площею 298,2 кв. м. Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 3144 від 19 грудня 2008 року, видатки у вигляді амортизаційних відрахувань в сумі 270116,7 грн. необґрунтовані та не підтверджені документами бухгалтерського обліку.

В результаті у санаторію «Гірське сонце» виникла заборгованість перед АТЗТ «Канон» в сумі 270116,7 грн., яку ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, 9 лютого 2004 року письмово визнав в ході розгляду справи Господарським судом Автономної Республіки Крим за позовом АТЗТ «Канон» до санаторію «Гірське сонце» про стягнення вказаної заборгованості.

Таким чином, в результаті дій ОСОБА_1 державному підприємству - санаторію «Гірське сонце» МОЗ України, спричинено матеріальну шкоду в сумі 270116,7 грн.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 364 КК України, як зловживання службовим становищем, тобто умисне з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, які заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, що спричинило тяжкі наслідки.

Ці злочини згідно з ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів.

У відповідності з п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину, і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років.

Як вбачається з матеріалів справи строки давності за злочин вчинений ОСОБА_1 в 2000 році були перервані вчиненням нових злочинів 05 квітня 2001 року, які продовжувались 07 червня 2003 року. Крім того, тяжкі наслідки у вигляді спричинення санаторію «Гірське сонце» матеріальні збитки на суму 270116,7 грн. настали в 2003-2004 роках, так як на момент заключення договору в квітні 2001 року заборгованість ще не виникла, тобто строки передбачені ст. 49 КК України не збігли. Данні обставини перешкоджали суду звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1, вимог ст. 377 КПК України не дотримався, належним чином не проаналізувавши усі доводи апеляції прокурора, і не правомірно визнав їх необґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.