Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.,суддів Тельникової І.Г., Франтовської Т.І., за участю прокурора Гладкого О.Є., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - Литвиненка О.О. на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 24 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_6

Вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 24 травня 2011 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз: 22 січня 1996 року вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова за ст.ст. 183-3 ч.1, 43 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років,

засуджено:

за ст. 212 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк 3 роки, без конфіскації майна,

за ст. 366 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_6 за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі на строк 3 роки, з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк 3 роки, без конфіскації майна.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він, займаючи посаду голови ТОВ «СП» Радоніс», будучи службовою особою, з метою ухилення від сплати податків до бюджету в особливо великих розмірах, шляхом службового підроблення зависив податковий кредит з податку на додану вартість за листопад, грудень 2009 року та лютий 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «СТТФ» Едельвейс», що призвело до ненадходження до державного бюджету коштів в особливо великому розмірі в сумі 5 656 930, 67 грн.

Крім того, ОСОБА_6 вніс до офіційних документів - додатків № 5 до декларацій з податку на додану вартість ТОВ «СП» Радоніс» за листопад, грудень 2009 року, лютий 2010 року та уточнюючих розрахунків коригування сум ПДВ за вказаний період завідомо неправдиві відомості про суми податкового кредиту по операціям з ТОВ «СТТФ» Едельвейс» внаслідок чого до бюджету не надійшло ПДВ у сумі 5 656 930, 67 грн., що є тяжкими наслідками.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 11 жовтня 2011 року вказаний вирок щодо ОСОБА_6 за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в частині стягнення з ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Радоніс» 5656930, 67 коп. на користь держави скасовано, а справа в цій частині направлена на новий розгляд в порядку цивільного судочинства, в решті вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості, зазначаючи, що суд першої інстанції при призначенні покарання необґрунтовано застосував ст. 69 КК України як до основного, так і додаткового покарання, а апеляційний суд в порушення вимог ст. 377 не навів конкретних підстав, через які апеляцію прокурора визнав необґрунтованою.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про обґрунтованість доводів касаційної скарги та наявність підстав для скасування судових рішень, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Як вбачається з вироку, суд, призначаючи покарання ОСОБА_6 із застосуванням ст. 69 КК України, зазначив, що враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особу, який характеризується позитивно, обставини, що пом'якшують покарання: з'явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, перебування на його утриманні 2 неповнолітніх дітей та наявність інвалідності 3 групи.

Проте, суд, визнавши обставинами, що пом'якшують покарання, - з'явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю, їх відповідність матеріалам справи не перевірив і таке своє рішення не мотивував. Також суд, при призначенні покарання в достатній мірі не врахував дані про особу ОСОБА_6, який неодноразово судимий.

Крім того, суд, не призначивши додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке згідно санкції ст. 212 ч.3 КК України є обов'язковим, таке рішення належним чином не мотивував.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на допущене судом першої інстанції порушення при призначенні покарання засудженому та залишив поза увагою доводи прокурора щодо безпідставного застосування судом першої інстанції ст. 69 КК України, їх ретельно не перевірив та не спростував, відповіді на них не дав, а прийняте рішення належним чином не мотивував.

За таких обставин, доводи прокурора у касаційній скарзі колегія суддів вважає обґрунтованими.

Враховуючи зазначене, вирок та ухвала щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню, а справа щодо нього - направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді необхідно врахувати наведене, справу розглянути відповідно до вимог КПК України (1001-05) та прийняти законне і обґрунтоване рішення, а, в разі доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які його притягнуто до кримінальної відповідальності, у тому ж обсязі обвинувачення, призначене йому покарання як основне, так і додаткове із застосуванням ст. 69 КК України слід вважати м'яким.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції задовольнити.

Вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 24 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а кримінальну справу щодо нього направити на новий судовий розгляд.