Колегія суддів cудової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Литвинова О.М.,

суддів: Квасневської Н.Д., Кульбаби В.М.,

з участю прокурора Опанасюка О.О.

розглянула в судовому засіданні 24 травня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 26 січня 2011 року.

Вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2010 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого: - 17 грудня 2009 року за ч. 1 ст. 317 КК України із застосуванням ст. 75 КК України на чотири роки позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком три роки,

засуджено:

за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки і шість місяців позбавлення волі за епізодами вчинення крадіжок 24 вересня, 01 жовтня та 6-9 листопада 2009 року.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначеного вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2009 року, остаточно визначено чотири роки позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі за епізодами вчинення злочинів 11 квітня 2010 року;

за ч. 2 ст. 309 КК України на три роки і шість місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено чотири роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України частково приєднано покарання за вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2009 року і остаточно визначено покарання п'ять років позбавлення волі.

Питання щодо речових доказів та судових витрат вирішено відповідно до закону.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області від 26 січня 2011 року апеляцію засудженого залишено без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни.

Ухвалено в порядку ст. 365 КПК України виключити вказівку про судимість ОСОБА_1 Дніпропетровським обласним судом від 15 лютого 1991 року.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він у м. Чорткові Тернопільської області вчинив злочини за наступних обставин.

В ніч на 24 вересня 2009 року ОСОБА_1 через вікно таємно проник у приміщення Чортківського центру соціальної реабілітації дітей інвалідів «Дорога в життя» по вул. Шевченка, 21, звідки викрав майно на загальну суму 600 грн.

01 жовтня 2009 року, повторно, проник у приміщення районної організації «Наша Україна по вул. Подільській, 6, звідки таємно викрав майно на загальну суму 3100 грн.

У період з 06 по 09 листопада 2009 року та 11 квітня 2010 року ОСОБА_1 повторно проник у приміщення Чортківського центру соціальної реабілітації, звідки таємно викрав майно на суму, відповідно, 3175 грн. та 1872,35 грн.

У той же день, 11 квітня 2010 року проник в приміщення Чортківської громадської організації «Захист дітей війни» по вул. Шевченка, 21, звідки викрав майно на загальну суму 2195 грн.

10 квітня 2010 року близько 15 години ОСОБА_1 незаконно придбав рослини маку, які переніс до себе в будинок, по АДРЕСА_1, де без мети збуту незаконно виготовив наркотичний засіб - макову солому масою 35,09 грама.

У касаційній скарзі та додатках до неї засуджений ОСОБА_1 посилається на неповноту та однобічність досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог КПК України (1001-05) , що виразилось у порушенні його права на захист. Стверджує, що суд обґрунтував вирок доказами, які отримані незаконним шляхом.

Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України. Просить скасувати судові рішення щодо нього та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав касаційну скаргу засудженого необґрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У касаційній скарзі порушується питання про перегляд судових рішень у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю і неповнотою досудового та судового слідства. Проте зазначені обставини були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України ці обставини перегляду в касаційному порядку не підлягають.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованих йому злочинів належно обґрунтовані у вироку.

Доводи у касаційній скарзі ОСОБА_1 про обґрунтування вироку доказами, які отримані незаконним шляхом та про порушення його права на захист є безпідставними.

Не береться до уваги колегією суддів твердження засудженого про порушення його права на захист, оскільки він добровільно відмовився від захисника та здійснював захист самостійно (Т. №2 а.с. 29, 150), а у наступному його захист здійснював адвокат ОСОБА_2

Вважати, що показання щодо вчинення злочинів засуджений давав під примусом зі сторони органу досудового слідства підстав немає, оскільки це твердження спростовується результатами перевірок, проведених прокуратурою Чортківського району Тернопільської області від 30 липня 2010 року та 18 серпня 2010 року, яким судом дана належна оцінка.

При призначенні покарання винному суд виходив із основних засад, передбачених ст. 65 КК України.

Разом з тим, перевіряючи справу в повному обсязі в порядку ст. 395 КПК України колегія суддів знаходить, що покарання винному за сукупністю злочинів та вироків призначено без дотримання усіх вимог, передбачених статтями 70, 71 КК України.

Відповідно до роз'яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі іншій злочин, за який вона засуджується до покарання, яке належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

За матеріалами справи ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні п'яти епізодів таємного викрадення майна, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у приміщення. Викрадення за трьома епізодами засудженим вчинено до постановлення вироку Чортківського районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2009 року, а два викрадення та незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу - після вироку під час іспитового строку, встановленим цим вироком.

Призначивши покарання за сукупністю злочинів за епізодами від 24 вересня, 01 жовтня та 6-9 листопада 2009 року на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за принципом поглинення менш суворого покарання більш суворим і визначивши його у виді реального позбавлення волі, суд тим самим скасував умовне засудження, застосоване до ОСОБА_1 попереднім вироком, що правилами ст. 70 КК України не допускається.

За наведених обставин із вироку необхідно виключити рішення суду про призначення ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.

У цьому зв'язку належить призначити засудженому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України за усіма епізодами викрадень, за сукупністю цього покарання та покарання за ч. 2 ст. 309 КК України і за сукупністю вироків за правилами ст. 71 КК України.

Переглядаючи рішення місцевого суду за апеляцією засудженого, апеляційний суд не звернув увагу на зазначене порушення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним відповідно до вимог ст. 395 КПК України, оскільки цим не погіршується становище засудженого, постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення змінити.

Підстав для скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд немає.

На підставі наведеного, керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В порядку ст. 395 КПК України вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 26 січня 2011 року щодо нього змінити.

Виключити із вироку рішення суду про призначення ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання призначеного судом - три роки і шість місяців позбавлення волі.

За ч. 3 ст. 185 КК України за усіма епізодами викрадень призначити ОСОБА_1 покарання - чотири роки позбавлення волі.

За сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2009 року і остаточно визначити покарання чотири роки і шість місяців позбавлення волі.

У решті зазначені судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.