Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі

головуючого Наставного В.В.

суддів Франтовської Т.І., Тельнікової І.Г.

за участю прокурора Деруна А.І.

захисника ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні 24 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду АР Крим від 6 березня 2012 року щодо ОСОБА_2

Вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 21 листопада 2011 року засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 7 вересня 2011 року за вчинення злочину передбаченого ч. 1, 2 ст. 190 КК України та на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

за ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання призначене ОСОБА_2 вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 7 вересня 2011 року поглинене покаранням призначеним вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 21 листопада 2011 року та остаточно призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов'язки передбачені ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду АР Крим від 6 березня 2012 року вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 21 листопада 2011 року в частині звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України скасовано.

Постановлено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі. В решті вирок районного суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винним за вчинення злочину за наступних обставин.

26 квітня 2011 року, о 12 годині перебуваючи на вул. Балаклавській в м. Сімферополі, ОСОБА_2 маючи злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, представився працівником прокуратури, під приводом надання послуги у виді отримання водійського посвідчення, попросив у ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 2700 грн., не маючи намірів виконати вказану послугу. ОСОБА_3 будучи введений в оману, передав ОСОБА_2 вказану грошову суму, після чого ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник та розпорядився вказаними грошовими коштами на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_3 шкоду на суму 2700 грн.

27 квітня 2011 року, о 14 годині перебуваючи на вул. Совєтській в м. Сімферополі, ОСОБА_2 представився помічником прокурора під приводом надання послуги у виді отримання водійського посвідчення, попросив у ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 3700 грн., не маючи намірів виконати вказану послугу. ОСОБА_4 будучи введений в оману, передав ОСОБА_2 вказану грошову суму, після чого ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник та розпорядився вказаними грошовими коштами на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_4 шкоду на суму 3700 грн.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не оспорюючи доведеності вини засудженого та правильності кваліфікації його дій, порушує питання про скасування постановленого апеляційним судом вироку в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та м'якістю призначеного покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора в повному обсязі, думку захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, який просив залишити вирок без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. Правильність цих висновків і кваліфікація дій засудженого у касаційному порядку не оскаржуються.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, і обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.

Призначаючи засудженому ОСОБА_2 покарання, суд апеляційної інстанції врахував відношення засудженого до скоєного, те, що він свою вину у вчиненні злочину в ході досудового слідства і в суду фактично не визнавав. Крім того, суд врахував, що в період з листопада 2010 року по лютий 2011 року засуджений вчинив шість аналогічних злочинів (а. с. 81-82). В той же час, судом не дано оцінку вказаним обставинам при призначенні засудженому покарання, з урахуванням того, що злочин передбачений ч. 2 ст. 190 КК України є середньої тяжкості, умисним та з корисливим мотивом. Не повною мірою судом враховано обставини вчинення злочину, що засуджений представлявся працівником прокуратури з метою заволодіння майном потерпілих.

Крім того, відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами і доповненнями, якщо особа, стосовно якої застосовано звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням вчинила до постановлення вироку у першій справі іншій злочин, за який засуджується до покарання, яке належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткове або повне складання призначених покарань не допускається. При таких умовах кожен вирок виконується самостійно.

Але при цьому, Апеляційний суд АР Крим, в порушення вимог ст. 335 КПК України, умотивувавши своє рішення про незастосування принципів складання покарань за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, в резолютивній частині вироку рішення про самостійне виконання призначених покарань за даним вироком і вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 7 вересня 2011 року не постановив і не виконав вимоги ч. 4 ст. 70 КК України, чим допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі винного тягне за собою скасування судового рішення.

З уваги на викладене вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та м'якості призначеного покарання, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно всебічно, повно і об'єктивно дослідити доводи скарги, дати їм належну оцінку та призначити покарання, яке відповідало б вимогам ст. 65 КК України.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок Апеляційного суду АР Крим від 6 березня 2012 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.