Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Сорокіної О.А.

розглянула в судовому засіданні 24 травня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області Кузьменка С.А. на вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1.

Вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, який відповідно до вимог ст. 89 КК України не має судимості,

засуджено:

за ст. 115 ч.1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років,

за ст. 162 ч.1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він вночі 18 січня 2011 року після 01-20 год. за місцем свого проживання - в приміщенні будинку АДРЕСА_1, в ході сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, кулаком ударив ОСОБА_2, завдавши останній легких тілесних ушкоджень. Цього ж дня приблизно о 01-50 год. ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, накинувся на ОСОБА_2, яка лежала на дивані і протягом 5-7 хвилин стискав її шию до тих пір, поки вона не перестала подавати ознак життя, чим, згідно висновку судово-медичної експертизи завдав ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння, внаслідок яких остання померла на місці 18 січня 2011 року приблизно о 02.00 годині.

Крім того, 18 січня 2011 року приблизно о 02-15 год. після скоєння вбивства ОСОБА_1 незаконно, розбивши скло у вікні, проник в приміщення будинку АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4, де мав намір переховуватися, проте в послідуючому був затриманий на працівниками міліції.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2011 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого - без задоволення.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок і ухвалу змінити через неправильне застосування кримінального закону при призначенні покарання за ст. 162 ч.1 КК України та призначити за цією статтею покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн. і на підставі ст. 70 ч.1 КК України остаточне покарання засудженому за сукупністю злочинів призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про обґрунтованість касаційної скарги і наявність підстав для зміни судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст.ст. 115 ч.1, 162 ч.1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції кримінального закону є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 61 ч.3 КК України покарання у виді обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вчинив незаконне проникнення до житла ОСОБА_4 у віці 68 років, а отже на час вчинення злочину був особою, яка досягла пенсійного віку.

Враховуючи, що санкція ст. 162 ч.1 КК України передбачає можливість призначення покарання у виді штрафу, виправних робіт та обмеження волі, суд в порушення вимог ст. 61 ч.3 КК України призначив покарання у виді обмеження волі, чим неправильно застосував кримінальний закон.

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги прокурора є обґрунтованими і тому вирок та ухвала підлягають зміні, а покарання засудженому за ст. 162 ч.1 КК України, враховуючи вимоги ст.ст. 57 ч.2, 61 ч.3 КК України, дані про особу засудженого, тяжкість вчиненого злочину, слід призначити у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією цієї статті, а остаточне покарання засудженому за сукупністю злочинів необхідно призначити у відповідності з вимогами ст. 70 ч.1 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити.

ОСОБА_1 за ст. 162 ч.1 КК України призначити покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень і на підставі ст. 70 ч.1 КК України остаточне покарання йому за сукупністю злочинів за ст.ст. 115 ч.1, 162 ч.1 КК України призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 9 років.

В решті вказані вирок та ухвалу залишити без змін.