5-2205км12 Про оскарження бездіяльності прокурора - 24.05.2012 Прийняття

розглянула у судовому засіданні 24 травня 2012 року справу за касаційною скаргою представника ОСОБА_1, який діє в інтересах ТОВ «Донецька індустріальна спілка», на постанову Ворошиловського районного суду міста Донецька від 7 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 4 листопада 2011 року.

6 червня 2011 року ОСОБА_1, діючий в інтересах ТОВ «Донецька індустріальна спілка» звернувся в порядку ст. 95 КПК України до прокурора Ворошиловського району міста Донецька з повідомленням про злочин.

Листом № 520-11 від 17 серпня 2011 року його було повідомлено, що повідомлення про злочин було розглянуто прокурором відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» (393/96-ВР) та рішення в порядку ст. 97 КПК України не приймалось.

Не погоджуючись з діями прокурора, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність прокурора.

Постановою Ворошиловського районного суду міста Донецька від 7 жовтня 2011 року було відмолено в розгляді скарги ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора щодо не прийняття ним рішення відповідно до ст. ст. 97- 99 КПК України, так як розгляд таких скарг, в порядку КПК України (1001-05) не передбачений діючим кримінально-процесуальним законодавством України.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 4 листопада 2011 року постанову Ворошиловського районного суду міста Донецька від 7 жовтня 2011 року залишено без зміни.

В касаційній скарзі представник ОСОБА_1 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушення кримінально-процесуального права. Вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що діючим законодавством не передбачений порядок оскарження бездіяльності прокурора до суду є невірними. Залишення скарги на бездіяльність прокурора без розгляду перешкоджає провадженню по справі та позбавляє заявника можливості здійснення захисту своїх інтересів.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни, а касаційну скаргу представника без задоволення, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність прокурора по його заяві в інтересах ТОВ «ДІС» про скоєння злочину посадовими особами ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, в результаті розгляду якої не було прийнято жодного процесуального рішення в порядку ст. 97 КПК України, а лише надана відповідь згідно з Законом України «Про звернення громадян» (393/96-ВР) .

Відмовляючи у розгляді скарги ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Ворошиловського району міста Донецька при перевірці його заяви про злочин від 6 червня 2011 року суд послався на те, що діючим законодавством не передбачений судовий порядок оскарження дій чи бездіяльності органів дізнання щодо не прийняття процесуального рішення по заяві про скоєння злочину, а передбачено порядок оскарження процесуальних документів, винесених прокурором.

Апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляцію ОСОБА_1, послався на відсутність підстав для перевірки його скарги на дії прокурора у порядку кримінального судочинства у зв'язку з тим, що за його заявою прокурором не було здійснено ніяких процесуальних дій та не прийнято ніякого процесуального рішення, а розгляд скарг передбачено виключно при провадженні прокурором досудового слідства чи окремих слідчих дій по кримінальній справі, і лише при попередньому розгляді кримінальної справи чи при її розгляді по суті.

Колегія суддів з даними висновками судів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Відповідно до статей 110, 234, 236 КПК України дії органів дізнання, слідчого, прокурора можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до положень ст. 97 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини. По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.

Відповідно до ст. 236 КПК України до суду можуть бути оскаржені дії прокурора, що приймав конкретні процесуальні рішення в ході досудового слідства по справі і відповідні скарги підлягають розгляду судом першої інстанції, при попередньому розгляду справи або при розгляді справи по суті, якщо інше не передбачено законом.

Крім того, ст. 236-2, ст. 236-6, ст. 236-8 КПК України передбачено розгляд судом скарг на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, про закриття справи та про порушення кримінальної справи.

Згідно роз'яснень, даних в рішенні Конституційного Суду України № 19-рп/2011 (v019p710-10) року від 14 грудня 2011 року в справі № 1-29/2011 (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади, а тому системний аналіз положень КПК України (1001-05) дає підстави для висновку про можливість оскарження до суду не тільки рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, але й їхньої бездіяльності, а згідно з п. 2 резолютивної частини даного рішення суду, скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.

Таким чином, з метою реалізації положень ст. 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України (1001-05) .

Суддя суду першої інстанції, відмовивши в розгляді скарги ОСОБА_1, у порушення вимог кримінально-процесуального закону, його скаргу по суті не розглянув, викладені у ній доводи не перевірив, належним чином не проаналізував, не дав їм об'єктивної оцінки та прийняв рішення, з яким погодився й апеляційний суд. Тобто, суди першої і апеляційної інстанцій, як правильно зазначив касатор у своїй скарзі, порушили вимоги Конституції України (254к/96-ВР) , кримінально-процесуального закону.

Отже, при постановленні рішень у даній справі судами першої та апеляційної інстанцій були допущені такі істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України тягнуть їх скасування з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно розглянути її із дотриманням вимог закону та постановити обґрунтоване рішення.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ТОВ «ДІС» задовольнити.

Постанову Ворошиловського районного суду міста Донецька від 7 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 4 листопада 2011 року за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Ворошиловського району міста Донецька скасувати.