Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Єленіної Ж.М., Щепоткіної В.В.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

засудженого ОСОБА_1

розглянула 22 травня 2012 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого на вирок Подільського районного суду м. Києва від 18 січня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2011 року.

Вказаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

в силу ст. 89 КК не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.

Ухвалено рішення про речові докази та судові витрати.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння 15 грудня 2009 року близько 21:00 у приміщенні КП «Куренівське», розташованому по вул. Фрунзе, 126-а в м. Києві, на ґрунті неприязних стосунків, які раптово виникли, кухонним ножем завдав ОСОБА_3 чотири удари в живіт, заподіявши останньому тяжких тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі з урахуванням доповнень до неї засуджений просив вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного скасувати і повернути справу на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням, як він вважав, вимог кримінально-процесуального закону і неправильним застосуванням кримінального закону. Зокрема, стверджував, що його дії стосовно потерпілого мали б кваліфікуватися за ст. 123 КК, оскільки він завдав останньому удари ножем у стані сильного душевного хвилювання, внаслідок його протиправних дій.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, пояснення засудженого на підтримання касаційної скарги і прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Свої висновки про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, суд зробив на підставі доказів, які він дослідив та оцінив з дотриманням вимог чинного кримінально-процесуального законодавства. Докладні мотиви щодо оцінки доказів із дотриманням вимог ст. 334 КПК наведено у вироку.

Зокрема, суд обґрунтовано поклав в основу вироку сукупність послідовних показань потерпілого ОСОБА_3 про заподіяння йому ОСОБА_1 ножем тілесних ушкоджень фактично безпідставно. Наявність тяжких тілесних ушкоджень у потерпілого від дій засудженого останнім не заперечується.

Доводи засудженого про протиправність дій потерпілого щодо нього, аналогічні зазначеним у касаційній скарзі, були належно перевіренні місцевим судом, і на їх спростування з дотриманням вимог закону у вироку наведено відповідні аргументи. Дати іншу оцінку доказам, про що просить засуджений у касаційній скарзі, а також змінити судові рішення у справі та перекваліфікувати дії засудженого у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи касаційний суд згідно з чинним законодавством не вправі.

Докази, що наявні у справі і викладені у вироку, не свідчать, на думку колегії суддів, про те, що ОСОБА_1 під час завдання ОСОБА_3 ножем чотирьох ударів у живіт, перебував у стані сильного душевного хвилювання чи оборони.

Сам ОСОБА_1 своїми показаннями в місцевому суді, у поясненнях і запереченнях під час апеляційного розгляду справи фактично спростував перебування його у такому стані. Так, в судовому засіданні у місцевому суді від зазначав, що заподіяв тілесних ушкоджень потерпілому з необережності, потім стверджував про їх заподіяння при перевищенні меж необхідної оборони, і, згодом, що вдарив потерпілого ножем у зв'язку з намаганням того вчинити з ним дії сексуального характеру, як він вважав, які для нього були образливими. При цьому засуджений визнав, що перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Зі справи убачається, що ОСОБА_1 погодився з вироком місцевого суду стосовно кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК і з призначеним покаранням, адже апеляції не подавав. Більш того, особисто і у письмовому вигляді звернувся до апеляційного суду з проханням про залишення вироку без зміни і відхилення апеляції прокурора, який просив скасувати вирок за м'якістю покарання та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Посилався на повне визнання вини і належний аналіз показань потерпілого у вироку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що кваліфікація діяння засудженого за ч. 1 ст. 121 КК є правильною.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК, відповідає вчиненому та його особі.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою зміну чи скасування судових рішень у справі за наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів не вбачає.

Тому касаційна скарга не може бути задоволена.

Керуючись статтями 395, 396 КПК, колегія суддів

Вирок Подільського районного суду м. Києва від 18 січня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.