Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Єленіної Ж.М., Щепоткіної В.В.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

розглянула 22 травня 2012 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами заступника прокурора Вінницької області та представника потерпілої адвоката Карнацького В.В. на вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 29 червня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 09 листопада 2011 року щодо ОСОБА_2

Вказаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк два роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки.

Ухвалено рішення про речові докази та судові витрати.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 11 грудня 2010 року близько 17:30, керуючи автомобілем ВАЗ-21213 (державний номерний знак НОМЕР_1), який належав селянському (фермерському) господарству «Одая» с. Пеньківки Шаргородського району Вінницької області, без документів на право керування та, рухаючись по автодорозі з с. Пеньківка у напрямку с. Вознівці Жмеринського району, на виїзді із села порушив вимоги пунктів 1.5, 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , виїхав на зустрічну смугу руху, де вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка рухалася у зустрічному напрямку, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації діяння засудженого, просив вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного скасувати та направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, що потягло м'якість призначеного засудженому покарання. Зокрема, прокурор зазначив, що суд незаконно на підставі ст. 75 КК звільнив засудженого і від додаткового покарання, хоча міг звільнити лише від основного.

Представник потерпілої у касаційній скарзі просив скасувати вирок місцевого суду у зв'язку з м'якістю призначеного засудженому покарання, навівши відповідні доводи.

Захисник ОСОБА_4 у запереченнях на касаційні скарги просив залишити їх без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, пояснення прокурора, на часткове підтримання касаційних скарг в частині порушення кримінального закону при звільненні засудженого від відбування додаткового покарання, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладенні у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_2 в його учиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 1 ст. 286 КК відповідно до вимог ст. 395 КПК не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Згідно із ст. 335 КПК міра покарання повинна бути визначено таким чином, щоб при виконанні вироку не виникло ніяких сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом.

Проте звільняючи засудженого від відбування призначеного покарання, місцевий суд у вироку припустився помилки, адже звільнив його і від додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк один рік, тоді як ст. 75 КК таке не передбачено.

Таким чином, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону при звільненні засудженого ОСОБА_2 від додаткового покарання, що потягло м'якість призначеного покарання у цій частині, вирок місцевого суду і ухвала апеляційного на підставі пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 398 КПК підлягають скасуванню за направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду у разі доведеності вини ОСОБА_2 в інкримінованому злочині, покарання йому зі звільненням від його відбування з випробуванням має бути призначено з дотриманням вимог кримінального закону.

Що стосується доводів прокурора і представника потерпілої про м'якість призначеного засудженому покарання в частині звільнення від його відбування з випробуванням, то колегія суддів з цим погодитись не може, адже у вироку враховано усі обставини і дані про ОСОБА_2, що наявні у справі, які є позитивними; відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Отже, касаційні скарги прокурора та представника потерпілої підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 395, 396 КПК, колегія суддів

Касаційні скарги прокурора та представника потерпілої задовольнити частково.

Вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 29 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 09 листопада 2011 року щодо ОСОБА_2 скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.