Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л.А.,

суддів: Марчук Н.О., Широян Т.А.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні 22 травня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_3, ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2011 року.

Цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що

не має судимостей,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, такого, що

не має судимостей,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за те, що вони 22 липня 2011 року поблизу нічного клубу «Аіст» в м. Ялта Автономної Республіки Крим, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, із погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я, відкрито заволоділи майном потерпілого ОСОБА_6, чим заподіяли останньому матеріальну шкоду на загальну суму 1 195 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити судові рішення, призначивши йому покарання, не пов'язане з реальним позбавленням волі. Свої вимоги захисник мотивує тим, що при призначенні покарання судами не були достатньо враховані пом'якшуючі обставини, дані про особу засудженого. Наявність на його утриманні малолітньої дитини. Крім того, захисник вказує на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити судові рішення та застосувати до засудженого положення ст. 75 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що суди при призначенні покарання в повній мірі не врахували дані про його особу, пом'якшуючі обставини, неактивну роль у вчиненні злочину.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4 з аналогічних підстав просить змінити постановлені щодо його підзахисного судові рішення та призначити покарання, не пов'язане з реальним позбавленням волі. Крім того, захисник вказує на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників на підтримання поданих скарг, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення скарг, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, обґрунтовані сукупністю розглянутих у судовому засіданні та наведених у вироку доказів. Ці висновки суду в касаційних скаргах не оспорюються.

Дії ОСОБА_5 та ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень, по справі не встановлено.

При призначенні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 покарання судом враховані характер і ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про їх особи, обставини, що пом'якшують покарання.

З огляду на викладене суд правильно обрав ОСОБА_5 та ОСОБА_4 покарання саме у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України, підстав визначати інші вид та розмір покарання не вбачається.

Разом із тим колегія суддів приходить до висновку, що конкретні обставини справи та дані про особу засуджених ОСОБА_5 (раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, добровільно відшкодував заподіяну потерпілому шкоду, має на утриманні неповнолітню дитину, визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому) та ОСОБА_4 (раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, добровільно відшкодував заподіяну потерпілому шкоду, має на утриманні неповнолітню дитину, визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому, має незадовільний стан здоров'я) дають підстави вважати, що виправлення засуджених та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції їх від суспільства, але в умовах здійснення контролю за їх поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на них обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Таким чином, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підлягають зміні.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги захисників ОСОБА_3, ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4 змінити.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного за вироком від 14 жовтня 2011 року покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 в період іспитового строку без дозволу кримінально-виконавчої інспекції не виїжджати за межі України на постійне проживання, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи, періодично з'являтися на реєстрацію.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного за вироком від 14 жовтня 2011 року покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 в період іспитового строку без дозволу кримінально-виконавчої інспекції не виїжджати за межі України на постійне проживання, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи, періодично з'являтися на реєстрацію.

Звільнити ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з-під варти негайно.

У решті судові рішення щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4 залишити без зміни.