5-2404км12 Про вимагання та одержання начальником Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів хабара за погодження позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації - 22.05.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 22 травня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 24 листопада 2011 року щодо ОСОБА_2

Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 15 жовтня 2010 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що

не має судимостей,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, строком на 3 роки, за ч. 1 ст. 364 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків строком на 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, строком на 3 роки.

Згідно зі ст. 54 КК України ОСОБА_2 позбавлено 11 рангу 5-ї категорії державного службовця.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він, працюючи на посаді заступника начальника Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Львівській області та будучи державним службовцем, наділеним організаційно-розпорядчими повноваженнями, використовуючи надану йому владу та службове становище, протягом жовтня - грудня 2008 року вимагав та отримав від ОСОБА_3 хабар у розмірі 20 000 грн. за погодження позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації на земельну ділянку, розташовану на території Судововишнянської міської ради Львівської області, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним та громадським інтересам, яка полягала у підриві авторитету та престижу органів влади у вигляді створення у громадськості негативної уяви щодо службових осіб органів державної служби.

Крім того, ОСОБА_2 повторно, використовуючи надану йому владу та службове становище, протягом грудня 2008 року - січня 2009 року вимагав та отримав від ОСОБА_3 хабарі в розмірі 1 500 грн. та 12 000 грн. за своєчасне проведення та отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації на земельну ділянку ПП «Кінноспортивна школа «Вадим» для розміщення та обслуговування навчального корпусу, складу-манежу, технічних будівель і споруд на території м. Судова Вишня Львівської області, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним та громадським інтересам, яка полягала у підриві авторитету та престижу органів влади у вигляді створення у громадськості негативної уяви щодо службових осіб органів державної служби.

Однак 13 січня 2009 року ОСОБА_2 був затриманий працівниками міліції, які виявили та вилучили у нього гроші в сумі 12 000 грн., що були предметом хабара.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, неправильним застосуванням кримінального закону. При цьому посилається на те, що суд, на його думку, не врахував, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 368 КК України, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є тяжким, було вчинено три епізоди злочинних дій та отримано значні суми хабарів. Крім того, прокурор у скарзі не погоджується з висновками суду щодо особи засудженого та вважає застосування до ОСОБА_2 ст. 75 КК України безпідставним. Прокурор також вказує, що зазначені вище доводи були викладені в його апеляції, але всупереч вимогам ст. 377 КПК України суд апеляційної інстанції ретельно їх не перевірив і відповіді на них у своєму рішенні не надав, чим істотно порушив кримінально-процесуальний закон.

На касаційну скаргу прокурора захисником ОСОБА_1 подано письмові заперечення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, заперечення захисника та засудженого проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки його ухвала не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, відповідно до якої вона мала містити виклад суті апеляції, короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у судовому засіданні, і докладні мотиви прийнятого судом рішення.

Як убачається зі справи, прокурор у своїй апеляції навів доводи, аналогічні доводам касаційної скарги, та порушив питання про скасування вироку місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання, але суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, належним чином усі наведені в ній доводи не перевірив, не дав в ухвалі вичерпної відповіді на них і не зазначив мотивованих підстав, з яких визнав їх необґрунтованими.

Крім того, відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться у п. п. 1, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (v0007700-03) , із внесеними змінами Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 8 (v0008700-09) , «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням повинно бути належним чином мотивовано.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише в тому разі, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Як убачається з матеріалів справи, вирішуючи питання про призначення засудженому покарання, суд не в повній мірі дотримався вимог зазначених законів. Зокрема, не було враховано ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_2 злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким і невеликої тяжкості, та кількість епізодів злочинних дій ( три ).

Приймаючи рішення про можливість виправлення засудженого без реального відбування ним покарання, суд у вироку послався на вік ОСОБА_2, стан здоров'я та позитивні характеристики з місця проживання та роботи.

Однак при цьому поза увагою суду залишилась та обставина, що ОСОБА_2 отримав позитивну характеристику за місце останньої роботи після того, як тричі вчинив злочинні дії, саме зловживаючи своїм службовим становищем.

Також по справі судом не було встановлено жодної пом'якшуючої покарання ОСОБА_2 обставини.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає слушними доводи касаційної скарги про те, що суд, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, не в повній мірі врахував тяжкість вчинених злочинів, конкретні обставини справи та неправильно визначився з даними, що характеризують його особу.

Також колегія суддів вважає, що за встановлених обставин в даній конкретній справі застосування до засудженого положень ст. 75 КК України є невиправданим.

З огляду на викладене, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно ретельно перевірити доводи, наведені в апеляції прокурора, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 24 листопада 2011 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.