Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л. А.,суддів:Марчук Н.О., Широян Т.А.,за участю прокурора Сорокіної О.В.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 22 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на вирок Апеляційного суду Волинської області від 28 лютого 2012 року.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 грудня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, таку, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_5 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Питання про речові докази вирішено у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.

Вироком Апеляційного суду Волинської області від 28 лютого 2012 року, вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 в частині призначеного покарання скасовано.

Апеляційним судом постановлено свій вирок, згідно з яким ОСОБА_5 визнано винною та засуджено за ч.2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 22 год 20 хв, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на території домогосподарства АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків, під час конфлікту із своїм чоловіком ОСОБА_6, шляхом нанесення ударів дерев'яним товкачем по тілу, умисно заподіяла потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило його смерть.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеності вини засудженої, просить вирок Апеляційного суду Волинської області від 28 лютого 2012 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої.

Прокурор зазначає, що при призначенні покарання судом апеляційної інстанції не повною мірою враховано дані, що характеризують особу ОСОБА_5 та конкретні обставини справи. На думку прокурора, судом недостатньо враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, а також те, що злочин вчинено нею в стані алкогольного сп'яніння. У зв'язку з цим, прокурор вважає, що застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання засудженій ОСОБА_5 за ч. 2 cт. 121 КК України (2341-14) , є необґрунтованим внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Засуджена ОСОБА_5 в судовому засіданні суду першої інстанції визнала себе винною повністю, у зв'язку з чим, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались.

Розгляд справи в суді першої інстанції за обвинуваченням ОСОБА_5 було проведено відповідно до ст. 299 КПК України.

Давши оцінку зібраним по справі доказам, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_5 вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України.

З даною кваліфікацією дій засудженої погодився і апеляційний суд.

У касаційній скарзі прокурор також не оскаржує правильність кваліфікації дій ОСОБА_5

Що стосується міри покарання, призначеної міськрайонним судом із застосуванням ст. 75 КК України, так і апеляційним судом у виді позбавлення волі строком на 3 роки, то її слід визнати м'якою.

На думку колегії суддів апеляційний суд не повною мірою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винної, що в свою чергу потягло призначення покарання, яке не відповідає вимогам ст. 65 КК України, внаслідок м'якості.

У зв'язку з наведеним, вирок апеляційного суду підлягає скасуванню.

Під час нового апеляційного розгляду суду необхідно врахувати вищенаведені вимоги та постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення.

У разі визнання ОСОБА_5 винною за ч.2 ст 121 КК України (2341-14) і повторного застосування до засудженої ст. 69 КК України, міра покарання повинна бути не меншою, ніж призначив міськрайонний суд.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Волинської області від 28 лютого 2012 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд в іншому складі суду.