Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л.А.,

суддів: Марчук Н.О., Широян Т.А.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні 22 травня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2012 року.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2011 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що

не має судимостей,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права обіймати певні посади або займатися відповідною діяльністю, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_2 з ч. 2 на ч. 1 ст. 368 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді 6 місяців арешту без позбавлення права обіймати певні посади або займатися відповідною діяльністю.

Звільнено ОСОБА_2 від призначеного судом покарання на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року.

ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він, працюючи на посаді завідуючого кафедрою хімії Дніпропетровського аграрного університету та будучи службовою особою, 01 лютого 2011 року отримав від студента даного навчального закладу ОСОБА_3 хабар у розмірі 900 грн. за успішне написання та подальшу здачу трьох модулів з навчальної дисципліни «неорганічна хімія», після чого того ж дня був затриманий працівниками міліції.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду через неправильне застосування Закону України «Про амністію у 2011 році» (3680-17) від 08 липня 2011 року, а кримінальну справу щодо його підзахисного закрити, звільнивши ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності. Свої вимоги захисник ОСОБА_1 мотивує тим, що апеляційний суд порушив ст. 6 вказаного Закону та звільнив ОСОБА_2 від призначеного покарання, хоча постановлене щодо нього судове рішення на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не набрало чинності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 та його захисника про підтримання поданої скарги, пояснення прокурора, який також вважав необхідним звільнити засудженого від кримінальної відповідальності, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Апеляційний суд, задовольняючи частково апеляцію засудженого та його захисника та перекваліфіковуючи дії ОСОБА_2 з ч. 2 на ч. 1 ст. 368 КК України, дійшов правильного висновку про неконкретність пред'явленого обвинувачення та відсутність в його діях кваліфікуючої ознаки - вимагання.

Зазначений висновок апеляційного суду відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та наведеними в ухвалі доказами, й в касаційному порядку не оспорюється.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що апеляційний суд не правильно застосував положення Закону України «Про амністію у 2011 році» (3680-17) .

Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 211 року звільненню від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених вказаним Законом (3680-17) , підлягають особи, кримінальні справи щодо яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом (3680-17) .

Встановивши, що вчинене ОСОБА_2. діяння дійсно мало місце, що воно містить ознаки злочину, а також, що підсудний на день набрання чинності вказаним Законом (3680-17) досяг 60 річного віку, за відсутності перешкод для застосування до нього амністії та за наявності його згоди на застосування амністії, апеляційний суд всупереч вимозі ст. 6 вказаного Закону звільнив засудженого від призначеного йому покарання, а не від кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 6, ст. 400-1 КПК України касаційний суд, установивши, що акт амністії усуває застосування покарання чи кримінальну відповідальність за вчинене діяння, повинен скасувати обвинувальний вирок і закрити справу.

За таких обставин ухвала апеляційного суду та в порядку ст. 395 КПК України вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 підлягають скасуванню, а кримінальна справа - закриттю.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2012 року та в порядку ст. 395 КПК України вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2011 року щодо ОСОБА_2 скасувати.

Звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі п. «г» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року.

Провадження по справі закрити.