Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,суддів:Щепоткіної В.В., Єленіної Ж.М.,за участю прокурора Гладкого О.Є., розглянула в судовому засіданні у м. Києві 22 травня 2012 року справу за касаційною скаргою заступника прокурора м. Севастополя на вирок Ленінського районного суду м. Севастополя від 14 вересня 2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 14 вересня 2011 року засуджено

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останнього разу 11 травня 2006 року Ленінським районним судом м. Севастополя за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 190, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців, 06 серпня 2009 року звільненого умовно достроково на 2 роки 4 місяці 4 дні, за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 9 місяців.

За ч. 2 ст. 187 КК України ОСОБА_5 визнано невинним і виправдано за відсутністю в його діянні складу злочину;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що не має судимості, за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто зі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на користь потерпілих спричинену злочинами матеріальну шкоду.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винними і засуджено за те, що він, будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти власності, у період умовно-дострокового звільнення вчинив ряд аналогічних злочинів за таких обставин.

08 серпня 2009 року близько 11:00 ОСОБА_5, перебуваючи на 5 км Балаклавського шосе у м. Севастополі, повторно таємно викрав майно ОСОБА_7 на загальну суму 950 грн.

Того ж дня близько 15:00 ОСОБА_5, перебуваючи на 5 км Балаклавського шосе в м. Севастополі, повторно таємно викрав майно ОСОБА_8 на загальну суму 3955 грн.

09 серпня 2009 року у нічний час ОСОБА_5, перебуваючи на зупинці громадського транспорту «Площа Лазарєва» у м. Севастополі, повторно таємно викрав майно ОСОБА_9 на загальну суму 3125 грн.

10 серпня 2009 року у нічний час ОСОБА_5, перебуваючи на території Міської лікарні № 1 імені М.І. Пирогова у м. Севастополі, повторно таємно викрав майно ОСОБА_11 на загальну суму 3430 грн.

Того ж дня близько 13:30 ОСОБА_5, перебуваючи в приміщенні кафе «Українська кухня» по вул. Радянській, 24 у м. Севастополі, повторно таємно викрав майно ОСОБА_12 на загальну суму 1455 грн.

11 серпня 2009 року у нічний час ОСОБА_5, перебуваючи біля будинку № 20-а по вул. Гоголя у м. Севастополі, повторно таємно викрав майно ЗАТ «Страхова компанія «Провідна» на суму 1500 грн.

ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він 21 серпня 2009 року у нічний час, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння біля будинку АДРЕСА_2, таємно викрав майно ОСОБА_13 на загальну суму 984 грн.

Він же 30 серпня 2009 року у період часу з 02:15 до 02:30 з метою незаконного збагачення проник до будинку АДРЕСА_1, звідки повторно таємно викрав майно ОСОБА_14 на загальну суму 2050 грн.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону, просить вирок суду щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що за фактом незаконного заволодіння майном ОСОБА_13 суд безпідставно виправдав ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 187 КК України, а дії ОСОБА_6 перекваліфікував з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України. Вказує на невідповідність вироку суду вимогам ст. 334 КПК України в частині відсутності у ньому мотивів, через які суд визнав необґрунтованими доводи обвинувачення про вчинення засудженими злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим.

Згідно з ч. 4 ст. 327 та ч. 4 ст. 334 КПК України виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

Вирок суду щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 цим вимогам закону не відповідає.

Суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_15 за ч. 2 ст. 187 КК України за відсутністю в його діянні складу злочину та кваліфікуючи дії ОСОБА_6 по епізоду незаконного заволодіння майном ОСОБА_13 за ч. 1 ст. 185 КК України, не навів у вироку формулювання обвинувачення, яке було пред'явлене підсудним і визнане недоведеним, та не дав належної оцінки доказам, на які посилались органи слідства, а саме:

показанням на досудовому слідстві потерпілого ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_5 після розпивання спиртних напоїв напав на нього, наніс йому удар кулаком в обличчя, від чого потерпілий впав та втратив свідомість, а коли прийшов до тями, то виявив, що у нього зник мобільний телефон, сумка та інші речі на загальну суму 1283 грн (т. 1 а.с. 210-219);

показанням свідка ОСОБА_16 про те, що він бачив як ОСОБА_5 наносив удар кулаком в голову потерпілого ОСОБА_13, після чого той впав, а ОСОБА_5 з ОСОБА_6 заволоділи його майном (т. 1 а.с. 222-225), а також аналогічним показанням свідка ОСОБА_17 (т. 1 а.с. 230).

Суд не з'ясував причин зміни показань потерпілим ОСОБА_13 та свідком ОСОБА_16 в судовому засіданні, не усунув суперечності в показаннях, які вони давали в суді та на досудовому слідстві, та не навів у вироку обґрунтування того, чому він визнав їх показання у суді достовірними.

Не перевіривши належним чином вказані обставини, суд передчасно зробив висновок про відсутність у діянні ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та про вчинення ОСОБА_6 таємного викрадення майна у потерпілого ОСОБА_13

Дані порушення кримінально-процесуального закону є істотними і такими, що тягнуть за собою скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати вищенаведене, перевірити доводи прокурора, дати їм належну оцінку та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м. Севастополя від 14 вересня 2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.