5-2001км12 Про вимагання та одержання хабара, скоєні ректором технічного університету та його заступником за належне здійснення розрахунків за виконані підрядні роботи по капітальному ремонту навчального закладу - 17.05.2012 Прийняття

розглянула у судовому засіданні 17 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою з доповненнями захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 жовтня 2011 року, та касаційною скаргою захисника ОСОБА_3 на окрему постанову Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2011 року.

Вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2011 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком 1 рік, з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого, за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 років 2 місяці позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком 2 роки, з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді 5 років 2 місяці позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком 2 роки, з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше судимого 5 квітня 2011 року за ч. 1 ст. 367 КК України на 1 рік обмеження волі,

засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком 1 рік, за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком 2 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення покарання, призначеного за вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 5 квітня 2011 року, ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України

Також, вироком суду вирішені питання щодо заявлених по справі цивільних позовів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, судових витрат та речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 жовтня 2011 року вирок Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2011 року змінено.

ОСОБА_2 призначено покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком 1 рік, за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_4 призначено покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком 1 рік, за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком 1 рік 10 місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання покарання, призначеного за вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 5 квітня 2011 року, ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком 2 роки.

Виключено з резолютивної та мотивувальної частин вироку вказівку на застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_5

Виключено з мотивувальної частини вироку вказівку на те, що ОСОБА_2: «у скоєному не розкаявся, спричинення потерпілим матеріальної шкоди не визнав».

Цивільні позови ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволені частково.

Речові докази - 21 банкноту номіналом 500 грн. кожна, на загальну суму 10500 грн., що знаходяться на зберіганні, постановлено повернути потерпілому ОСОБА_6 в рахунок погашення матеріальної шкоди.

Речові докази - 31 банкноту номіналом 200 грн. кожна, на загальну суму 6200 грн., що знаходяться на зберіганні, постановлено повернути потерплому ОСОБА_7 в рахунок погашення матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 1000 грн. моральної шкоди, в решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_7 2000 грн. моральної шкоди, в решті позову відмовлено.

Постановлено талони на отримання 55 літрів дизельного пального, одну банкноту номіналом 500 грн., десять банкнот номіналом 100 грн. кожна, чотири банкноти номіналом 20 грн. кожна, на загальну суму 1580 грн., що знаходяться на зберіганні і є особистим майном засудженого ОСОБА_2 - обернути в рахунок відшкодування завданої ОСОБА_2 шкоди.

В решті вирок залишено без зміни.

За обставин встановлених судом першої інстанції, з урахуванням змін, внесених апеляційним судом, ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він, будучи ректором Криворізького технічного університету, за попередньою змовою з завідуючим кафедри та одночасно керівником «Служби інформаційно-технічного забезпечення та стратегічного розвитку» зазначеного навчального закладу ОСОБА_4, як посадові особи вищого учбового закладу, будучи особами, що контролюють виконання підрядними організаціями капітальних та поточних ремонтно-будівельних робіт об'єктів Криворізького технічного університету та їх фінансування за рахунок грошових коштів державного бюджету, 26 червня 2009 року вчинили замах на одержання шляхом вимагання хабара від директора ТОВ «Крома» ОСОБА_7 у розмірі 12.267,69 грн., що становить 7 відсотків вартості виконаних ремонтно-будівельних підрядних робіт для університету.

Крім того, вони 8 вересня та 21 вересня 2009 року повторно одержали шляхом вимагання від директора ТОВ «Крома» ОСОБА_7 хабарі відповідно у розмірі 2.700 грн. та 2.200 грн., що становить 9 відсотків вартості виконаних ремонтно-будівельних підрядних робіт для університету.

Також, 25 та 29 вересня 2009 року ОСОБА_2 через пособництво ОСОБА_5 одержав шляхом вимагання від генерального директора підрядника ремонтно-будівельних робіт ТОВ «АЛ ІнвестСтрой» ОСОБА_6, повторно хабарі відповідно у розмірі 2.500 грн. та 10.500 грн., що становить 10 відсотків вартості виконаних ремонтно-будівельних підрядних робіт для університету.

29 вересня 2009 року ОСОБА_2 знову за попередньою змовою з ОСОБА_4 одержав шляхом вимагання від директора ТОВ «Крома» ОСОБА_7 повторно хабар у розмірі 6200 грн., що становить 9 відсотків вартості виконаних ремонтно-будівельних підрядних робіт для університету.

У касаційній скарзі з доповненнями захисник ОСОБА_1 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у справі щодо засудженого ОСОБА_2 у зв'язку з недоведеністю його вини. Зазначає, що під час проведення досудового та судового слідства були істотно порушені вимоги кримінально процесуального законодавства. Після проголошення вироку у нього внесені зміни, так як він частково не відповідає технічному запису вироку, який був проголошений в судовому засіданні. Суд неповно, однобічно і необ'єктивно дослідив фактичні обставини справи, відмовив в задоволенні клопотань захисту про виклик в судове засідання для допиту додаткових свідків, а також свідків обвинувачення, які не з'явилися в суд без поважних причин, відмовив у повторному виклику свідків для їх додаткового допиту після дослідження матеріалів справи. Тому вважає, що справа розглядалася з обвинувальним ухилом, так як суд надав перевагу доказам обвинувачення і проігнорував докази захисту, що доводили протилежне. Суд у вироку в порушення вимог ст. 334 КПК України не усунув суперечностей, послався тільки на докази обвинувачення зазначені в обвинувальному висновку і не навів мотиви, з яких відкидає інші докази, що виправдовують ОСОБА_2, що згідно ст. 369 КПК України свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Посилається на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Зокрема на те, що під час розгляду кримінальної справи в суді першої інстанції були порушені права засудженого ОСОБА_2 на захист: суд безпідставно видалив ОСОБА_2 із зали суду в порядку ст. 272 КПК України до останнього слова і частково судове слідство було проведено у його відсутність; він був позбавлений права досліджувати докази, заявляти клопотання, брати участь у судових дебатах; захиснику Уманцю Д.Ю., який вступив у справу під час судового слідства, не було надано права на конфіденційне побачення з підзахисним ОСОБА_2 для узгодження позицій захисту по справі; не було надано достатнього часу на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, які є об'ємними, а тому адвокат був позбавлений права підготуватися до проведення в суді кваліфікованого захисту ОСОБА_2 і до виступу з захисною промовою в судових дебатах. Вказує, що докази суд досліджував з порушенням вимог ст. ст. 299, 313, 314 КПК України, що суд не розглянув і не дав належної оцінки порушенням, допущеним під час затримання ОСОБА_2 і щодо незаконного його перебування у слідчому ізоляторі.

У касаційній скарзі прокурора порушується питання про скасування ухвали апеляційного суду стосовно ОСОБА_2 і ОСОБА_4 та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених внаслідок м'якості. Вважає, що суд апеляційної інстанції призначаючи покарання засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 припустився невірного застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України, що потягло призначення засудженим покарання з порушенням вимог ст. 65 КК України. Висновок суду апеляційної інстанції про можливість виправлення засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_4 без реального відбування покарання належним чином не вмотивований. Крім того, суд першої інстанції при визначенні остаточного покарання засудженому ОСОБА_4 допустив невірне застосування вимог ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки не врахував, що покарання за попередні вироком у виді 1 року обмеження волі, самостійно виконано на час постановлення останнього вироку.

Також, 23 травня 2011 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, після проголошення вироку була винесена окрема постанова щодо захисника-адвоката ОСОБА_3, який приймав участь в розгляді справи в місцевому суді захищаючи інтереси ОСОБА_2 до заміни його під час судового слідства на захисника-адвоката Уманця Д.Ю. В окремій постанові суд звернув увагу голови Адвокатського об'єднання «Дніпропетровська обласна колегія адвокатів» на неналежне виконання адвокатом ОСОБА_3 обов'язків захисника інтересів підзахисного ОСОБА_2 під час розгляду кримінальної справи в місцевому суді.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2011 року окрему постанову Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2011 року змінено.

Виключено з мотивувальної частини окремої постанови текст: «крім того, захисник ОСОБА_3 зловживав своїми правами, перешкоджав встановленню істини по справі, затягував судовий розгляд справи, звертаючись до суду з необґрунтованими та повторними клопотаннями, і налаштовував на це підсудного ОСОБА_2.».

В решті частині окрема постанова залишена без зміни.

В касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 порушує питання про скасування окремої постанови Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2011 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2011 року. Вважає, що вказані в оскаржуваних рішеннях підстави для винесення окремої постанови є необґрунтованими, ніякими доказами не підтверджуються і не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що він, як адвокат, під час розгляду в місцевому суді кримінальної справи відносно його підзахисного ОСОБА_2, виконував свої обов'язки захисника в межах наданих йому законом прав і повноважень. Посилається на порушення місцевим судом низки статей кримінально-процесуального закону при розгляді справи відносно ОСОБА_2, що порушило його права на захист і перешкодило суду повно і всебічно розглянути справу та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_1, яка підтримала доводи своєї касаційної скарги з доповненнями, та підтримала касаційну скаргу захисника ОСОБА_3 і просила задовольнити їх, пославшись при цьому на доводи цих скарг, а в задоволенні касаційної скарги прокурора відмовити, думку прокурора Сенюк В.О., яка підтримала доводи касаційної скарги прокурора і просила скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд, залишивши без задоволення касаційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_1 подану в інтересах засудженого ОСОБА_2, щодо доводів касаційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_3 подану на окрему постанову суду, то прокурор просила їх відхилити і залишити окрему постанову суду без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_3 підлягає до повного задоволення, касаційна скарга захисника ОСОБА_1 і касаційна скарга прокурора підлягають до часткового задоволення.

У статтях 59, 129 Конституції України закріплені конституційні права громадян на правову допомогу, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення права на захист. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до вимог статті 46 КПК України підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право в будь-який момент провадження у справі відмовитися від запрошеного чи призначеного захисника. Відмова допускається лише з ініціативи підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного і не позбавляє його права запросити того ж чи іншого захисника в подальших стадіях процесу. Заміна одного захисника іншим може мати місце в будь-якій стадії процесу і не тягне відновлення процесуальних дій, вчинених за участю захисника, якого замінено.

Відповідно до статті 261 КПК України сторона обвинувачення і сторона захисту користуються рівними правами на подання доказів, участь в їх дослідженні та доведенні їх переконливості, на виступ у судових дебатах, оскарження процесуальних рішень суду.

Зазначені вимоги закону при розгляді справи відносно ОСОБА_2, щодо його права на справедливий суд, місцевим судом були грубо порушенні.

Так, 29 квітня 2011 року під час розгляду справи в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 заявив письмове клопотання про відмову від захисника-адвоката ОСОБА_3, до якого у нього склалися особисті претензії, і просив надати йому час для вибору іншого захисника.

Суд, заслухавши по заявленому клопотанню думки інших учасників процесу, порадившись на місці постановив, відмовити підсудному ОСОБА_2 в заявленому клопотанні про відмову від захисника, про що своє рішення заніс до протоколу судового засідання (т. 9 а. с. 205).

В той же час, згідно статті 273 КПК України в усіх питаннях, які вирішуються судом під час судового розгляду, суд виносить ухвали. Ухвали

про направлення справи для провадження додаткового розслідування, при вирішенні питань, зазначених у статтях 276, 278 і 279 КПК України, про закриття справи, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, про застосування заходів безпеки, про відводи і про призначення експертизи, а також окремі ухвали виносяться судом у нарадчій кімнаті і викладаються у вигляді окремого документа, який підписується всім складом суду.

Всі інші ухвали можуть за розсудом суду виноситися або у зазначеному вище порядку, або після наради суддів на місці з занесенням ухвали до протоколу судового засідання.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, про відмову в заміні захисника на іншого, якого виберуть йому родичі, підсудний ОСОБА_2 вдруге заявив клопотання про відмову від захисника ОСОБА_3, посилаючись на виниклі особисті претензії, і відмовився від подальшої участі в розгляді справи без захисника.

Суд, повторно заявлене клопотання підсудного ОСОБА_2, про заміну захисника, в порушення вимог частин 3, 4 ст. 296 КПК України на обговорення інших учасників судового розгляду не поставив, а роз'яснив ОСОБА_2 і захиснику повноваження головуючого в судовому засіданні, передбачені ст. 260 КПК України і заходи, які застосовуються до порушників порядку судового засідання, передбачені в ст. 272 КПК України, після чого, суд зробив зауваження підсудному ОСОБА_2 і захиснику-адвокату ОСОБА_3, посилаючись на порушення ними порядку судового засідання, занісши зауваження до протоколу судового засідання (т. 9 а. с. 206).

Незважаючи на зауваження, зроблене судом, підсудний ОСОБА_2 втретє заявив клопотання про заміну захисника, оскільки бажав, щоб його інтереси в суді захищав інший адвокат.

Суд знову, повторно заявлене клопотання підсудного ОСОБА_2 залишив поза увагою, вирішувати не став, а поставив на обговорення перед учасниками судового розгляду питання про можливість переходу до дослідження письмових доказів по справі.

Висловлюючи свою думку з приводу можливості переходу до дослідження письмових доказів по справі, підсудний ОСОБА_2 заперечував проти цього і аналогічно стверджував, що не бажає приймати участі в розгляді справи без захисника, якого йому оберуть родичі.

Незважаючи на правомірні вимоги підсудного ОСОБА_2 про заміну захисника, суд, обговоривши питання дослідження матеріалів кримінальної справи, порадившись на місці, постановив - перейти до дослідження письмових доказів по справі, а щодо клопотань підсудного ОСОБА_2, то суд, посилаючись на порушення ним порядку судового засідання, зробив йому зауваження з занесенням до протоколу судового засідання (т. 9 а. с. 206).

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, підсудний ОСОБА_2 знову заявив про небажання приймати участь в розгляді справи без захисника. У відповідь, на зроблену підсудним заяву, суд вкотре зробив ОСОБА_2 зауваження і попередив його про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з залу засідання.

Під час дослідження судом письмових доказів, підсудний ОСОБА_2 продовжував висловлювати своє небажання приймати участь в розгляді кримінальної справи без захисника, якого йому оберуть родичі.

В той же час, суд, з клопотаннями підсудного ОСОБА_2 про заміну захисника не погоджувався, вказав підсудному на участь в справі захисника-адвоката ОСОБА_3 і захисника ОСОБА_1, і в черговий раз зробив йому зауваження з занесенням до протоколу судового засідання та попередив підсудного про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з залу засідання (т. 9 а. с. 207).

Підсудний ОСОБА_2 продовжував заявляти в суді клопотання про заміну захисника, відмовлявся приймати участь в дослідженні письмових доказів по справі, а тому суд оголосив перерву по справі до 5 травня 2011 року (т. 9 а. с. 207).

В судовому засіданні 5 травня 2011 року підсудний ОСОБА_2 заявив про поганий стан свого здоров'я, що відмовляється приймати участь в судовому розгляді справи у відсутність захисника, якого йому оберуть родичі, і письмово заявив відвід головуючій по справі судді Грищенко Н.Н.

Після цього, як видно з матеріалів справи, суд постановив - оголосити перерву в судовому засіданні до 11 години 11 травня 2011 року, надавши підсудному ОСОБА_2 час для заміни захисника. Клопотання про відвід головуючого судді, судом по справі залишилося не вирішеним (т. 9 а. с. 207).

В судовому засіданні 11 травня 2011 року суд поставив на обговорення клопотання підсудного ОСОБА_2 про заміну захисника-адвоката ОСОБА_3 і, заслухавши думки інших учасників судового розгляду, в нарадчій кімнаті виніс постанову про відмову ОСОБА_2 в заміні захисника-адвоката ОСОБА_3 При цьому, суд послався на вимоги ст. 61 КПК України, якою регулюються обставини, що виключають участь у справі захисника, тоді як питання відмови від захисника і його заміна виписана в ст. 46 КПК України, якою суду слід було керуватися. Відповідно до даної норми закону підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право в будь-який момент провадження у справі відмовитися від запрошеного чи призначеного захисника. Заміна одного захисника іншим може мати місце в будь-якій стадії процесу і не тягне відновлення процесуальних дій, вчинених за участю захисника, якого замінено (т. 9 а. с. 10, 208).

Не погоджуючись з прийнятою судом постановою, підсудний ОСОБА_2 знову заявив клопотання про заміну захисника ОСОБА_3

Однак суд, всупереч вимогам ч. 4 ст. 296 КПК України, відповідно до якої відхилення клопотань не позбавляє права особи, яка заявляла такі клопотання, заявляти ті ж клопотання протягом усього судового слідства, в черговий раз зробив підсудному ОСОБА_2 зауваження з занесенням до протоколу судового засідання і попередив підсудного про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з залу засідання (т. 9 а. с. 208).

Разом з тим, підсудний ОСОБА_2 вчергове заявив клопотання про заміну йому захисника і суд, вислухавши думки учасників судового розгляду, в нарадчій кімнаті виніс постанову від 11 травня 2011 року про допуск до участі в справі в якості захисника інтересів підсудного ОСОБА_2 - адвоката Уманця Д.Ю. (т.9 а. с. 14, 208).

Того ж дня новий захисник Уманець Д.Ю., посилаючись на значний обсяг справи (9 томів), звернувся до суду з клопотанням надати йому час на ознайомлення з усіма матеріалами справи. Суд, клопотання задовольнив і, як свідчить протокол судового засідання, надав адвокату час на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи з 14 години 11 травня до 12 години 12 травня 2011 року, що в підрахунку становить 7 годин робочого часу (т. 9 а. с. 208).

Як видно зі справи, в судовому засіданні 12 травня 2011 року підсудний ОСОБА_2 поскаржився на своє погане самопочуття, однак суд, посилаючись на порушення ним порядку судового засідання, зробив ОСОБА_2 зауваження, з занесенням до протоколу судового засідання, і поставив на обговорення учасників судового розгляду питання про видалення підсудного з залу засідання. В нарадчій кімнаті 12 травня 2011 року суд, з урахуванням даного зауваження і зроблених попередніх зауважень, винесених ОСОБА_2 із-за його постійних клопотань про заміну захисника ОСОБА_3, виніс постанову про видалення підсудного ОСОБА_2 із зали судового засідання до надання йому останнього слова (т. 9 а. с. 31, 209).

Після цього рішення, суд продовжив оголошувати матеріали кримінальної справи в ході чого, захисник-адвокат Уманець Д.Ю. неодноразово заявляв клопотання про надання додаткового часу на ознайомлення з матеріалами справи і на конфіденційну зустріч з підзахисним ОСОБА_2, також захисники клопотали про повторний виклик ряду свідків і виклик додаткових свідків захисту, про призначення експертиз, витребування документів, однак суд, всі заявлені клопотання захисту відхилив. Також судом було розглянуто раніше заявлене клопотання підсудного ОСОБА_2 про відвід головуючої по справі судді Грищенко Н.Н. і постановою від 13 травня 2011 року відмовлено в його задоволенні (т. 9 а. с. 79-80, 209-221). Таким чином, вирішивши всі заявлені клопотання по справі, суд перейшов до судових дебатів, які провів без промови підсудного ОСОБА_2

Аналіз наведених фактичних і правових підстав дає можливість зробити висновок, що суд, хоча й задовольнив клопотання підсудного ОСОБА_2 про заміну захисника, але, видаливши його із зали судового засідання до надання останнього слова, грубо порушив права підсудного на захист, так як зроблені судом попередження про порушення ним порядку судового засідання, стосувалися його обґрунтованих клопотань про заміну захисника, а тому ці попередження не можна визнати законними.

Також не можна визнати законними дії суду щодо відмови захиснику Уманцю Д.Ю. в наданні йому достатнього часу на ознайомлення з матеріалами справи і результатами процесуальних дій, вчинених за участю попереднього захисника, на конфіденційну зустріч з підзахисним ОСОБА_2 та відхилення заявлених клопотань захисту в інтересах підсудного при дослідженні матеріалів справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (475/97-ВР) , проголошує одну з основоположних цінностей демократичного суспільства - право на справедливий суд, а саме: мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд; допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.

Наведені обставини вказують на те, що суд не забезпечив гарантій судової процедури, не дотримав принципів змагальності, рівності сторін, пропорційності, права на захист, що уможливлює визнати судовий розгляд справи несправедливим.

Відповідно до ст. 370 КПК України зазначені порушення є істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, що призвело до постановлення незаконного вироку і є безумовною підставою для того, щоб скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд.

Щодо доводів касаційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, про м'якість призначеного покарання засудженим ОСОБА_2 і ОСОБА_4, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими. Призначене апеляційним судом засудженим покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України в об'ємі пред'явленого їм обвинувачення відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Щодо доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_1 про обмовки допущені головуючим при проголошені вироку, то вони є такими, що не свідчать про внесення змін у вирок поза межами нарадчої кімнати.

У зв'язку із скасуванням вироку суду стосовно засудженого ОСОБА_2, в порядку ст. 395 КПК України підлягає скасуванню даний вирок суду і відносно засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, так як встановлені по справі порушення допущені місцевим судом стосуються і їх інтересів. Ці порушення залишені поза увагою судом апеляційної інстанції.

За аналогічних підстав підлягає скасуванню окрема постанова винесена місцевим судом за результатами розгляду справи на адресу голови Адвокатського об'єднання «Дніпропетровська обласна колегія адвокатів» щодо неналежного виконання адвокатом ОСОБА_3 обов'язків захисника інтересів підзахисного ОСОБА_2 під час розгляду кримінальної справи в суді. Із проведеного в ухвалі аналізу фактичних і правових підстав колегія суддів приходить до висновку, що захисник-адвокат ОСОБА_3 виконував свої обов'язки захисника інтересів підзахисного ОСОБА_2 в межах наданих йому законом прав і повноважень. В той же час, як зазначено в даній ухвалі, дії суду щодо вирішення заявлених по справі клопотань в інтересах підзахисного були вирішенні з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, що потягло порушення права підсудного на захист і справедливий розгляд справи в суді.

Суд апеляційної інстанції, при розгляді апеляцій засудженого ОСОБА_2 і його захисників та апеляції захисника ОСОБА_3 на вирок і окрему ухвалу місцевого суду, на допущені порушення кримінально-процесуального закону не звернув уваги, тому дані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Новий судовий розгляд належить провести у повній відповідності з вимогами кримінально-процесуального законодавства, під час якого усунути вказані порушення, в тому числі слід з'ясувати й дати відповідну правову оцінку доводам касаційної скарги прокурора про неправильне застосування положення ч. 4 ст. 70 КК України при призначенні ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів. Також перевірити твердження касаційної скарги захисника ОСОБА_1 з внесеними доповненнями про порушення прав ОСОБА_2 під час попереднього ув'язнення та інші порушення вимог матеріального та кримінально-процесуального законів наведені в касаційній скарзі, та постановити законне й обґрунтоване рішення. Тоді ж розглянути і дати оцінку доводам касаційної скарги захисника про недоведеність вини підзахисного ОСОБА_2 в пред'явленому йому обвинуваченні.