Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів:Франтовської Т.І., Суржка А.В.,

за участю прокурора Деруна А.І.,

засудженого ОСОБА_3,

розглянула у судовому засіданні 17 травня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 22 листопада 2011 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_3 визначено до відбуття остаточне покарання у виді 14 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 21.365 грн. в рахунок відшкодування витрат на поховання.

Також, вироком суду вирішені питання щодо судових витрат на проведення експертиз і речових доказів по справі.

Як встановив суд, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 3 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на літній площадці ресторану «Коралл», що розташований по проспекту Нахімова, 43 у Приморському районі міста Маріуполя Донецької області, на ґрунті існуючих тривалих неприязних стосунків пристав до свого рідного брата ОСОБА_6, завдавши йому удар кулаком в обличчя і в живіт, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження.

Коли ж в конфлікт вмішався раніше йому незнайомий ОСОБА_7, який намагався розборонити братів та зупинити між ними бійку, то ОСОБА_3, за обставин детально наведених у вироку, вчинив умисне вбивство ОСОБА_7 з хуліганських мотивів та замах на вбивство свого брата ОСОБА_6, діючи на ґрунті особистої неприязні.

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений порушує питання про перегляд постановленого щодо нього вироку та перекваліфікацію його дій на ст. 118 КК України. Свої доводи мотивує тим, що він оборонявся від вчиненого на нього нападу і перевищив межі необхідної оборони, а суд його показанням про обставини злочину та отримання ним тілесних ушкодження від свого брата ОСОБА_6, не дав належної оцінки. Тому вважає, що суд не виконав вимог ст. 22 КПК України про всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи.

Захисник ОСОБА_4, який діє в інтересах засудженого, в касаційній скарзі порушує питання про скасування оскаржуваного вироку та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, що потягло призначення його підзахисному суворого покарання. Вважає, що засуджений захищаючи своє життя діяв в межах необхідної оборони, а суд належно не дослідив ці обставини злочину та питання щодо отримання ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3, який підтримав доводи поданих касаційних скарг та просив змінити вирок суду, перекваліфікувати його дії на ст. 118 КК України і пом'якшити покарання, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг і просив залишити оскаржуваний вирок без зміни, а касаційні скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю доказів, розглянутих у судовому засіданні, наведених у вироку і належно оцінених судом, і є правильним.

Доводи засудженого ОСОБА_3 та його захисника про те, що він захищався від протиправних дій потерпілих та під час нанесення їм ножем ударів перебував у стані необхідної оборони, не ґрунтуються на матеріалах справи та спростовуються наведеними у вироку доказами.

Як визначено у ст. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Висновок суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_3 у вчиненні умисного вбивства особи з хуліганських мотивів, а також закінченого замаху на вбивство двох осіб за обставин, викладених у вироку, підтверджується показаннями самого засудженого, відповідно до яких суд, у сукупності з перевіреними матеріалами справи, прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на території літньої площадки ресторану «Коралл» пізно вночі за власною ініціативою підійшов до свого брата, спровокував його на сварку і після чого завдав йому два удари кулаком в обличчя та живіт. Зазначені обставини підтвердили потерпілий ОСОБА_6, свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інші особи, які були очевидцями події і які також пояснювали, що потерпілий ОСОБА_7 намагався зупинити бійку між братами, схопивши двома руками за тулуб ОСОБА_3 та відтісняючи його вбік. При цьому, жоден зі свідків не бачили у ОСОБА_7 чи ОСОБА_8 ножа. Проти цього не заперечував також і сам засуджений в своїх показаннях з приводу обставин справи, зазначивши, що останні намагались завдати йому удари кулаками.

Крім того, винність засудженого підтверджується даними, що містяться у протоколах огляду місця події, висновках судово-медичних експертиз та іншими наведеними у вироку доказами, сумніву щодо достовірності яких у суду немає.

З висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 253/345 від 6 квітня 2010 року, вбачається, що ОСОБА_3 в період вчинення злочинів психічними хворобами не страждав, усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними.

Про наявність у засудженого умислу на вбивство вищезазначених осіб свідчить характер та локалізація тілесних ушкоджень, завданих потерпілим, спосіб та знаряддя злочину, а саме те, що ОСОБА_3 завдав їм

удари ножем в грудну клітку, де розміщені життєво важливі органи, і внаслідок цього заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілим, від якого настала смерть одного з них на місці події.

Питання щодо отримання засудженим ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень під час бійки з потерпілими належним чином перевірялось апеляційним судом. Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що наявність у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень не може служити достатньою та законною підставою для визнання того, що він діяв в межах необхідної оборони, або з перевищенням її меж, так як ці тілесні ушкодження були отримані при здійсненні ним нападу на свого брата.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що засуджений ОСОБА_3 самостійно посягав на життя та здоров'я свого брата ОСОБА_6 та позбавив життя потерпілого ОСОБА_7 і не є особою, що потребувала захисту від протиправних дій.

Доводи засудженого і його захисника про те, що він оборонявся від протиправних дій потерпілих та перевищив межі необхідної оборони, повно та всебічно були перевірені апеляційним судом і обґрунтовано визнані безпідставними, оскільки суперечать доказам, зібраним у справі. Тому, підстав вважати, що його дії необхідно перекваліфікувати на ст. 118 КК України, про що йдеться у касаційних скаргах, немає.

Таким чином, суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши фактичні обставини справи, перевіривши усі наведені на захист засудженого доводи, ретельно дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, обґрунтовано дійшов висновку, що дії ОСОБА_3 були спрямовані на умисне вбивство ОСОБА_7 з хуліганських мотивів та на вбивство свого брата ОСОБА_6 з мотивів особистої неприязні, але вбивство брата не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, хоч засуджений виконав для цього усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

Покарання ОСОБА_3 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до вимог ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких, особи винного та обставин, що обтяжують покарання, до яких обґрунтовано відніс скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння. Призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, підстав для його пом'якшення колегією суддів не вбачається.

Цивільний позов вирішений відповідно до вимог чинного законодавства.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновків апеляційного суду, колегією суддів по справі не виявлено.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Донецької області від 22 листопада 2011 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.