Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Чуйко О.Г., Наставного В.В.,

за участю прокурора Галюги В.В., -

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 17 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 16 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 29 червня 2011 року щодо ОСОБА_2

Вироком Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 16 травня 2011 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України на 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 29 червня 2011 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_2 засуджено за те, що він 3 лютого 2011 року, приблизно о 20 год., керуючи автомобілем НОМЕР_1 по об'їзній дорозі «Житомир - Чернівці» в напрямку с. Степок Хмельницької обл., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння не вибрав безпечної швидкості внаслідок чого скоїв наїзд на неповнолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою померли - ОСОБА_3 13 лютого 2011 року, ОСОБА_4 21 лютого 2011 року.

У касаційній скарзі захисник засудженого ставить питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_2 у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі, призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Вважає, що судом при обранні міри покарання ОСОБА_2 не було враховано його щире каяття, повне визнання вини, відсутність судимостей, активне сприяння слідству, повне відшкодування шкоди потерпілим, позитивні характеристики, перебування на його утриманні неповнолітньої дитини, думку потерпілих.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2, суд зробив на підставі доказів, які є у справі та вони в цій частині у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що таке покарання є необхідним й достатнім для його виправлення.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, судом також було враховано думку потерпілих, які вважали за необхідне призначити засудженому міру покарання, пов'язану з позбавленням волі.

Також судом було належним чином враховано всі пом'якшуючі покарання обставини, в тому числі ті, на які посилається захисник, наслідки вчинення засудженим злочину, а тому призначене засудженому покарання є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів. Підстав вважати призначене покарання несправедливим внаслідок суворості, у колегії суддів немає.

У відповідності до ст. 377 КПК України судом апеляційної інстанції перевірялися доводи захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі і свого підтвердження не знайшли.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

Вирок Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 16 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 29 червня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 - без задоволення.