Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,суддів:Лагнюка М.М., Суржка А.В., за участю прокурора захисника засудженого ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6, розглянула в судовому засіданні 17 травня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 2 грудня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_6

Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 23 вересня 2011 року засуджено

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

за ч. 2 ст. 308 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 вирішено обчислювати з моменту взяття його під варту - 23 вересня 2011 року, зарахувавши в строк відбування покарання час затримання з 21 по 24 липня 2011 року.

Вирішено долю речових доказів по справі.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_6 судові витрати за проведення експертиз в розмірі 421 грн. 92 коп.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі ст. 89 КК України не судимого, за ч. 2 ст. 308 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, та за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Судові рішення щодо ОСОБА_7 в касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_7 та ОСОБА_6 визнано винними та засуджено за те, що вони 21 липня 2011 року приблизно об 11 годині в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, за попередньою змовою групою осіб, на земельній ділянці, належній ОСОБА_8, по АДРЕСА_1, таємно, шляхом зрізання коробок рослин маку з частинами стебел, викрали 23 рослини маку. Після цього, зберігаючи наркотичні засоби при собі без мети збуту для особистого вживання перевезли їх в смт. Колки Маневицького району Волинської області, де приблизно о 12 годині 30 хвилин на автобусній станції смт. Колки по вул. Грушевського, 34, вони були затримані працівниками міліції та вилучено наркотичні засоби (мак).

Згідно висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів № 379/1080 від 29 липня 2011 року викрадена, вилучена та надана на експертизу подрібнена речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - маковою соломою,загальною масою 1744,19 грама в перерахунку на висушену речовину, що є великим розміром.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 2 грудня 2011 року апеляцію засудженого ОСОБА_6 задоволено, вирок районного суду від 23 вересня 2011 року змінено - виключено з мотивувальної частини вироку обставини, які обтяжують покарання - ОСОБА_6 - вчинення злочину в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, а ОСОБА_7 - в стані алкогольного сп'яніння. Цим же вироком ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК України звільнено від призначеного судом основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України. В решті вирок залишено без зміни.

В касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_6 та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону - ст. 75 КК України, що спричинило невідповідність призначеного покарання особі засудженого та події злочину внаслідок м'якості.

При цьому, прокурор вказує, що апеляційний суд при перегляді справи відкинув висновки суду першої інстанції, які не оскаржувалися самим апелянтом ОСОБА_6 - вчинення злочину в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, а ОСОБА_7 апеляції взагалі не подавав і не порушував питання про виключення обставини, яка обтяжує його покарання - алкогольне сп'яніння. Тому, на думку прокурора, апеляційний суд порушив вимоги ст. 365 КПК України та вийшов за межі апеляції ОСОБА_6

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора у повному обсязі, захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6, які заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, та наполягали, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, тому просили залишити його без зміни; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку злочинів по суті не оскаржується, як і кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 309 КК України.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про безпідставне звільнення засудженого апеляційним судом від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, то вони є безпідставними.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

А, згідно ст. 75 КК України передбачено звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

При цьому, рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційний суд, звільняючи засудженого ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, врахував те, що ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не був ініціатором вчинення вказаних злочинів, є особою молодого віку, здобув кваліфікацію бакалавра, а в даний час здобуває кваліфікацію спеціаліста у Національному університеті «Львівська політехніка» за напрямом підготовки «Комп'ютерні науки», є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, сприяв у розкритті злочину, а також відсутність обставин, які обтяжують його покарання, та прийшов до обґрунтованого висновку, про те що його виправлення можливе без реального відбування основного покарання.

Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є обґрунтованим та вмотивованим. А тому касаційна скарга прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про те, що апеляційний суд при перегляді справи порушив вимоги ст. 365 КПК України, так як вирішив ті питання, про які засуджений ОСОБА_6 нічого не вказував в своїй апеляції, а засуджений ОСОБА_7 взагалі не подавав апеляції, то вони також є неспроможними.

Так, зі змісту ст. 365 КПК України вбачається, що вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_6 в апеляції порушив питання про зміну вироку районного суду та застосування ст. 75, 76 КК України.

Для перевірки правильності призначеного судом першої інстанції покарання апеляційний суд перевірив дані, які характеризують особу засудженого, а відповідно й обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та встановив, що відсутні докази про скоєння злочинів ОСОБА_6 в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння. Тому ухвала апеляційного суду, якою вирок районного суду від 23 вересня 2011 року змінено - виключено з мотивувальної частини вироку обставини, які обтяжують покарання - ОСОБА_6 - вчинення злочину в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, є законною.

Законною є й ухвала апеляційного суду в частині прийняття рішення про виключення з мотивувальної частини вироку районного суду обставини, яка обтяжує покарання засудженого ОСОБА_7 з тих же підстав, що й у ОСОБА_6, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, так як відповідно до ч. 2 ст. 365 КПК України, якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апеляційний суд зобов'язаний прийняти таке рішення.

При перевірці матеріалів справи істотних порушень кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 2 грудня 2011 року щодо засудженого за ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 309 КК України ОСОБА_6 залишити без зміни.