Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Орлянської В.І.,

суддів: Лагнюка М.М., Суржка А.В.,

за участю прокурора Парусова А.М.

розглянула у судовому засіданні 17 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок Староміського районного суду міста Вінниці від 1 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 грудня 2010 року.

Вироком Староміського районного суду міста Вінниці від 1 жовтня 2010 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 4 ст. 186 КК України на 8 років позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування шкоди, завданої злочином - 108.876 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 грудня 2010 року вирок Староміського районного суду міста Вінниці від 1 жовтня 2010 року щодо засудженого ОСОБА_2 залишено без зміни.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 13 червня 2007 року біля 14 години 30 хвилин, перебуваючи біля павільйону на ЦР м. Вінниці, відкрито заволодів сумкою ОСОБА_1, в якій знаходились гроші, вироби із золота та мобільний телефон останньої, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 108.876 грн.

У касаційній скарзі потерпіла порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення кримінальної справи на нове розслідування прокурору у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та призначенням покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що кваліфікація дій засудженого за ч. 4 ст. 186 КК України є невірною, а висновок суду першої інстанції про відсутність доказів застосування засудженим ОСОБА_2 щодо неї насильства, небезпечного для її здоров'я є безпідставним. Помилковим є також і висновок апеляційного суду про відсутність в матеріалах справи доказів застосування засудженим насильства, небезпечного для її здоров'я. Невірна кваліфікація злочинних дій засудженого ОСОБА_2 потягла призначення судом покарання, яке є несправедливим внаслідок м'якості.

У своїх запереченнях захисник засудженого ОСОБА_2 просить залишити оскаржувані судові рішення без зміни, а касаційну скаргу потерпілої без задоволення. Вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав доводи скарги необґрунтованими й просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У касаційній скарзі порушується питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Щодо доводів скарги потерпілої про невірну кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 186 КК України, то свої висновки по цьому питанню судові інстанції мотивовано обґрунтували і спростували зазначені доводи.

Так, вина ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині підтверджується: показаннями потерпілої ОСОБА_1, що за вказаних у вироку обставин, вона раптово відчула удар в щелепу, від якого впала на правий бік і у неї з лівого плеча зірвали сумочку з грошима, коштовностями і мобільним телефоном. До медичного закладу з приводу тілесних ушкоджень вона не зверталась; показаннями свідка ОСОБА_3, який підтвердив суму грошей, які перебували у потерпілої в день її пограбування; показаннями свідка ОСОБА_4, що до нього звернулася його знайома ОСОБА_1, яка розповіла про своє пограбування, скаржилась на головний біль, на щелепі у неї була гематома, як лікар він порадив препарати для поліпшення стану здоров'я. Ці показання та показання інших свідків обґрунтовано були покладені в основу обвинувачення визнаного судом першої інстанції доведеним.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про непереконливість доводів потерпілої щодо застосування засудженим до неї насильства, небезпечного для її життя чи здоров'я під час пограбування. Докази застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілої, відсутні, до медичного закладу за наданням допомоги потерпіла ОСОБА_1 не зверталася, судово-медичну експертизу не проходила.

З огляду на викладене, дії ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 186 КК України кваліфіковано правильно.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності, відсутність обтяжуючих вину обставин та обрав покарання, яке є обґрунтованим, необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення нових злочинів.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, що потягло однобічність і неповноту досудового і судового слідства, не встановлено.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляцій засудженого та представника потерпілої й правильно визнав їх необґрунтованими. Усі наведені в поданих апеляціях доводи, у тому числі й ті, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

вирок Староміського районного суду міста Вінниці від 1 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 грудня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 - без задоволення.