5-1760км12 Про умисне заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, та вбивство потерпілого з необережності, скоєне двома особами у стані алкогольного сп'яніння - 17.05.2012 Прийняття

розглянула у судовому засіданні 17 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 28 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 30 червня 2011 року.

Вироком Брусилівського районного суду Житомирської області від 28 березня 2011 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 1 ст. 122 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ст. 119 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 3 роки позбавлення волі;

Відповідно до ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання в зв'язку з закінченням строків давності.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 30 червня 2011 року вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 28 березня 2011 року щодо засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без зміни.

За обставин встановлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 1-ї години ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на АДРЕСА_1 розпивали спиртні напої. Під час розпиття спиртних напоїв ОСОБА_4 раптово перекинув лавочку зі спиртним та закускою і побіг в напрямку магазину. ОСОБА_2, обурившись на такі дії ОСОБА_4, побіг за ним, а в подальшому за ними на милицях пішов і ОСОБА_1, у якого права нога була в гіпсовій пов'язці. Наздогнавши ОСОБА_4 біля приміщення магазину, розташованого по вулиці Центральній, 19 в с. Хомутець, ОСОБА_2, на ґрунті виниклих особистих неприязних відносин, завдав ОСОБА_4 ліктем правої руки два удари в область щелепи, від чого ОСОБА_4 упав на землю. В цей час до них підійшов ОСОБА_1, який милицею і ногою в гіпсовій пов'язці, а ОСОБА_2 руками та ногами, умисно завдали чисельні удари по тулубу та ногах ОСОБА_4

В результаті завдання ОСОБА_2 ударів ОСОБА_4 в область щелепи, які спричинили падіння останнього на землю, ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді крововиливу під м'які мозкові оболонки і в речовину головного мозку, крововиливів в м'які тканини голови на лобі і в потиличній ділянках, синців в ділянці нижньої повіки правого ока, верхньої повіки лівого ока, які знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю. Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась крововиливом під оболонки і в речовину головного мозку, яка ускладнилась набряком-набухання головного мозку і його здавленням.

Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 умисно заподіяли ОСОБА_4. чисельні тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеню тяжкості.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєних злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно перекваліфікував дії засуджених з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 122, ст. 119 КК України, оскільки такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи. До того ж, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 334 КПК України не навів у вироку переконливих мотивів, за яких він не взяв за основу показання засуджених під час досудового слідства з приводу обставин вчинених ними злочинів. Також, суду безпідставно залишив поза увагою показання експертів, щодо кількості завданих ударів, неможливості розмежування виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого від дій ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 Необґрунтована перекваліфікація дій засуджених потягнула за собою призначення їм покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених ними злочинів. Зазначені порушення суду першої інстанції залишились поза увагою апеляційного суду.

В своїх запереченнях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з доводами касаційної скарги прокурора не погоджуються та просять залишити оскаржувані судові рішення щодо них без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив оскаржувані судові рішення скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, пояснення засудженого ОСОБА_1, який просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та поданих від засуджених заперечень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Визначені в ст. 323 КПК України положення про законність та обґрунтованість вироку, передбачають, що висновки суду про винність підсудного у злочині мають ґрунтуватися на повно всебічно та об'єктивно встановлених фактичних обставинах справи, відповідати кримінально-правовій нормі, яка встановлює відповідальність за це діяння, та підтверджуватися сукупністю достатніх, достовірних та несуперечливих доказів.

Згідно вимог ст. 334 КПК України у мотивувальній частині вироку наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього.

Однак в порушення даних вимог закону, суд першої інстанції не дав належної оцінки показанням засуджених під час досудового слідства, хоча ці покази досліджувались в судовому засіданні.

Так, досудовим слідством ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувались у тому, що вони ІНФОРМАЦІЯ_3 спільно спричинили ОСОБА_4 умисні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, що спричинили смерть ОСОБА_4 Дане обвинувачення ґрунтувалось на показаннях ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які повністю узгоджувались між собою та з висновками проведених по справі судово-медичних експертиз щодо характеру отриманих потерпілим ОСОБА_4 тілесних ушкоджень та механізму їх спричинення.

Так, із сукупності показань засуджених, даних ними на досудовому слідстві, вбачається, що вони завдавали ОСОБА_4 чисельні удари руками і ногами по різних частинах тіла, при цьому вони не виключали можливість завдання деяких з цих ударів в голову потерпілого (т. 1 а. с. 36, 109, 146, 155). Також, вони відмітили, що земля в місці, де це відбувалось, була вкрита травою, що також підтверджується протоколом відтворення обстановки та обставин подій.

Суд першої інстанції у вироку не зазначив мотиви, з приводу яких він не бере до уваги ці частково визнавальні показання засуджених, які узгоджуються з матеріалами справи, а надає перевагу показанням ОСОБА_2, що він лише вдарив ОСОБА_4 два рази рукою з ліктя в область щелепи від чого той впав, а також вдарив ОСОБА_4 ногою два рази в область таза, і показанням ОСОБА_1, що він лише два чи три рази милицею штовхнув ОСОБА_4 в область таза і ногою в гіпсовій пов'язці два рази вдарив з незначною силою в область плеча, які суперечать висновкам проведених по справі судово-медичних експертиз.

Відповідно до висновків проведених судово-медичних експертиз вбачається, що потерпілому ОСОБА_4 були завдані множинні, не підлягаючі рахунку удари по голові, шиї, грудній клітці. Ці удари могли бути нанесені кулаками, ногами взутими у взуття, а також деревинною палкою, костильом. У потерпілого були виявлені тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла, яка супроводжувалась закритою черепно-мозковою травмою, закритою тупою травмою грудної клітини з переломами 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 ребер справа по серединно-ключичній лінії без розриву плеври, аналогічних переломів 7, 8 ребер по передньо-підпахвинній лінії, закритою тупою травмою шиї з поперечним переломом під'язикової кістки по середній вертикальній лінії. По голові потерпілого було завдано не менше 4-х ударів тупими предметами з достатньо сильною силою прикладання. Виникнення важкої черепно-мозкової трави у ОСОБА_4 не виключає механізм шляхом нанесення удару в обличчя і після надання тілу прискорення падіння його з послідуючим контактом потиличної частини голови з твердою поверхнею, при цьому конкретно розмежувати виникнення тілесних ушкоджень у постраждалого від дій ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 являється неможливим.

Допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_5(т. 2 а. с. 257), ОСОБА_6 (т. 2 а. с. 272) вказали, що всі тілесні ушкодження у потерпілого виникли в один короткий проміжок часу, по голові було нанесено не менше 4-х ударів. Проте у вироку суд послався лише на нанесення ОСОБА_2 двох ударів в щелепу потерпілого та удару від падіння на землю, при цьому висновки експертів щодо кількості спричинених ударів ОСОБА_4 в область голови, що удари були нанесені тупими предметами з достатньо сильною силою прикладання і надання тілу прискорення падіння, було залишено поза увагою.

З цих підстав, висновки суду першої інстанції щодо невірного встановлення досудовим слідством фактичних обставин справи, необхідності розмежування дій засуджених та перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 122 КК України, а ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 119 КК України та ч. 1 ст. 122 КК України колегія суддів вважає непереконливими та такими, що викликають сумніви, через необґрунтованість та недостатню вмотивованість вироку.

Судом першої інстанції наявні докази у справі належним чином не перевірені, обвинувачення в достатній мірі не спростоване, чим порушені вимоги ст. 22 КПК України.

Невірна кваліфікація злочинних дій засуджених потягнула призначення їм покарання, яке не відповідає тяжкості скоєних злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості і, як наслідок, звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від призначеного покарання в зв'язку з закінченням строків давності.

За таких обставин вирок місцевого суду не може вважатись законним й обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Оскільки апеляційна інстанція під час перегляду справи на зазначені порушення вимог кримінально-процесуального закону уваги не звернула, підлягає скасуванню і ухвала апеляційного суду.

Під час нового судового розгляду місцевому суду необхідно розглянути справу відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, детально з'ясувати спрямованість умислу засуджених при завданні ними ударів потерпілому, дати належну оцінку всім наявним у справі доказам у їх сукупності та взаємозв'язку і прийняти законне й обґрунтоване рішення.