Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В., суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_4 та Державної податкової служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової служби у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії та виплати грошового забезпечення, -

ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби у Харківській області, в якому просив: визнати бездіяльність ДПС у Харківській області щодо нездійснення ОСОБА_4 компенсації суми податку на доходи фізичних осіб, що утримана з одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористані дні щорічних чергових відпусток за 2011 рік - 15 діб, та 2012 рік - 30 діб, неправомірною; зобов'язати ДПС у Харківській області здійснити ОСОБА_4 компенсацію суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 21899,10 грн., що утримана з одноразової грошової допомоги, яка виплачується військовослужбовцям при звільненні зі служби; зобов'язати ДПС у Харківській області внести зміни до п.3 наказу Державної податкової адміністрації в Харківській області "Про встановлення вислуги років" від 01.02.2012 р. № 32-о, а саме вказати кількість невикористаних діб відпусток за 2011 рік - 15 діб та 2012 рік - 30 діб; зобов'язати ДПС у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 компенсацію за невикористані дні щорічних чергових відпусток за 2011 рік - 15 діб та 2012 рік - 30 діб; зобов'язати ДПС у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 середній розмір грошового забезпечення за весь час затримки належних до сплати сум при звільненні зі служби по день фактичного розрахунку; стягнути судовий збір з ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_4

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Державної податкової служби у Харківській області щодо невиплати ОСОБА_4 компенсації суми податку на доходи фізичних осіб, що утримана з одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористані дні щорічної чергової відпустки за 2011 рік у кількості 15 діб неправомірною. Зобов'язано Державну податкову службу у Харківській області виплатити ОСОБА_4 компенсацію суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 21899,10 грн. (двадцять одна тисяча вісімсот дев'яносто дев'ять гривень десять копійок), що утримана з одноразової грошової допомоги, яка виплачується військовослужбовцям при звільненні зі служби. Зобов'язано Державну податкову службу у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 компенсацію за невикористані дні щорічної чергової відпустки за 2011 рік у кількості 15 діб. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Вважаючи, що рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, сторони звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в яких просять їх скасувати: позивач в частині відмови в задоволені позову; відповідач в частині задоволення позову.

В своїх письмових запереченнях сторони на касаційні скарги один одного, які надійшли до Вищого адміністративного суду України просять їх залишити без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги заявників не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що Наказами ДПС України "Про звільнення ОСОБА_4" від 27.01.2012 року № 137-о та "Про обчислення вислуги років" від 01.02.2012 року № 32-о ОСОБА_4 було звільнено з посади начальника відділу військово-технічного забезпечення УПМ ДПА у Харківській області та з органів податкової міліції з 27.01.2012 року в запас Збройних Сил України через скорочення штатів, встановлено вислуга років на день звільнення ОСОБА_4, та вислуга років для виплати грошової допомоги згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , із змінами та доповненнями, від 09.04.1992 року № 2262. Також, фінансовому відділу ДПА у Харківській області було наказано виплатити ОСОБА_4 грошову допомогу, передбачену Законом від 09.04.1992 року (2262-12) № 2262 та було зазначено, що відпустка за 2012 рік використана у кількості 15 днів.

Виплата сум остаточного грошового забезпечення разом з одноразовою грошовою допомогою позивачу здійснювалась ДПС у Харківській області трьома частинами, а саме: 31.01.2012 р. - 2782,73 грн., 15.01.2012 р. - 41300,0 грн., та 29.02.2012 р . - 66468,37 грн. (разом - 110551,10 грн.)

Згідно довідки-розрахунку одноразової грошової допомоги, ДПС у Харківській області була нарахована ОСОБА_4 одноразова грошова допомога у розмірі 130080,60 грн., з якої було утримано суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 21899,10 грн. Але, компенсація суми податку на доходи з грошової допомоги у розмірі 21899,10 грн. позивачу не була виплачена.

З метою можливості вирішення спірних питань в досудовому порядку та встановлення причини нездійснення компенсації податку та компенсації невикористаних діб відпусток позивач звернувся до ДПС у Харківській області з відповідними заявами від 02.03.2012 р. та 05.03.2012 р. про надання офіційних відповідей щодо законності утримання з позивача податку на доходи фізичних осіб з суми грошової допомоги та причини нездійснення компенсації суми такого податку, а також причини невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані частини чергових відпусток за 2011 та 2012 роки у кількості 45 діб.

За результатами розгляду заяв позивача від 02.03.2012 р. та 05.03.2012 р. ДПС у Харківській області листами від 23.03.2012 р. № 271/Б/04-361 та від 30.03.2012 р. № 330/Б/05-069 позивачу було відмовлено у здійснені компенсації суми податку на доходи фізичних осіб, що утримана з грошової допомоги, яка виплачується військовослужбовцям при звільненні зі служби, та здійсненні компенсації за невикористані дні чергових відпусток за 2011 та 2012 роки.

Несплата позивачу компенсації суми податку на доходи з грошової допомоги у розмірі 21899,10 грн., та компенсації за невикористані дні відпусток за 2011 рік - 15 діб та 2012 рік - 30 діб стали підставою звернення до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій прийшли до висновків, з якими погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, що одноразова грошова допомога була призначена позивачу та виплачена саме як особі старшого начальницького складу органу податкової міліції (полковнику податкової міліції), у зв'язку з несенням служби в органах податкової міліції, в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка отримана разом з сумою грошового забезпечення при остаточному розрахунку при звільненні з органів податкової міліції, а тому отримавши одноразову грошову допомогу саме як військовослужбовець при звільненні зі служби, він має право на отримання компенсації утриманої суми податку з доходів фізичних осіб. Крім того, ОСОБА_4 має бути нарахована та виплачена компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за 2011 рік у кількості 15 діб. Щодо компенсації невикористаної відпустки за 2012 рік, то суди зауважили про відсутність права на її отримання так як він був звільнений у цьому році.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженим Постановою КМУ № 44 від 15.01.2004 року (44-2004-п) (у відповідній редакції, далі - Порядок № 44) визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Пунктом 2 Порядку № 44 (44-2004-п) грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, МНС, податкової міліції.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII (у відповідній редакції) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Як вбачається, з матеріалів справи, зокрема пояснень та заперечень відповідача, він не оспорює базу нарахування податку з доходів фізичних осіб з отриманого розміру військовослужбовцем одноразової грошової допомоги. Спірним в даному випадку є питання оподаткування цієї одноразової грошової допомоги, право на якої виникає у військовослужбовця за умовами передбаченими у статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Разом з тим, з аналізу вказаних положень вбачається, що доводи відповідача в цій частині є хибними, адже особа (військовослужбовець), який виконує свої обов'язки під час проходження служби та особа (військовослужбовець) яка звільнена зі служби з підстав на умовах наведеної статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" мають однакове право на отримання компенсації утриманої суми податку з доходів фізичних осіб. Крім того, відповідна одноразова грошова допомога нарахована і виплачена за час виконання позивачем обов'язків пов'язаних під час проходження ним служби.

Що стосується нарахування та компенсації за невикористанні дні щорічних відпусток позивачем за 2011-2012 року, то колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди вирішуючи дані правовідносини в повній мірі дослідили обставини справи, вірно застосувавши, при цьому положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (2011-12) та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991 року № 144 (144-91-п) , а тому підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій не має.

Отже, порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не встановлено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційні скарги слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційних скаргах, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційні скарги ОСОБА_4 та Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової служби у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії та виплати грошового забезпечення, залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.