5-706км12 Про виправдання за недоведеністю в участі у вчиненні злочину, передбаченого ст. 298 КК України - 17.05.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 17 травня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, на вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 9 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 серпня 2011 року.

Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 9 червня 2011 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого: 29 грудня 2009 року Сімферопольським районним судом Автономної Республіки Крим за ч. 2 та ч. 4 ст. 191, ст. 75 КК України до п'яти років позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком три роки,

виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 298 КК України.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до закону.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 серпня 2011 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а виправдувальний вирок місцевого суду без зміни.

Досудовим слідством ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що він, працюючи на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю «Яросвіт - Агро», діючи умисно, у липні 2008 року надав розпорядження підлеглим працівникам здійснити роботи щодо створення під'їзного шляху до саду та винограднику. У результаті чого було пошкоджено пам'ятку культурної спадщини - курган № 3818, в якому було пошкоджено зріз його основи довжиною 28 метрів, шириною 7 метрів та висотою 0,3 метра, що призвело до зниження його археологічної цінності та завдало збитків на суму 1520239 грн.

Виправдовуючи обвинуваченого, суди послались на відсутність достатніх та достовірних доказів вини ОСОБА_2

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень, направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Стверджує, що в порушення ст. 323 КПК України судом не дана належно оцінка доказам щодо місця знаходження кургану, письмовим доказам та показанням допитаних в ході досудового та судового слідства свідків, зокрема ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_5 щодо причетності ОСОБА_2 до злочину.

Окрім того, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки апеляційним судом належним чином не перевірені доводи прокурора, наведені в апеляції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання доводів касаційної скарги, пояснення захисника про залишення судових рішень без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. При цьому виправдувальний вирок відповідно до вимог ч. 1 ст. 327 КПК України повинен бути мотивований судом.

У відповідності до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пунктах 16 і 17 постанови від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанови Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» (v0005700-90) , при постановленні вироку суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта інших джерелах доказів, а також, керуючись законом, дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності, яка має ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викладати у вироку у точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивоване.

Суд першої інстанції, розглянувши справу та безпосередньо дослідивши зібрані по справі докази з дотриманням процесуальних норм, виклав у мотивувальній частині вироку результати їх оцінки за критеріями допустимості, достовірності та достатності для прийняття рішення по справі.

Оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 298 КК України.

За матеріалами справи орган досудового слідства доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 298 КК України, базував на показаннях ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Однак, у вироку суду першої інстанції наведено обставини, за яких судом показання цих осіб визнано недопустимими. Окрім того, зазначено, що показання ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 спростовуються іншими доказами. Зокрема, показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які підтвердили факт відсутності ОСОБА_2 на території підприємства з червня 2008 року.

Також судом першої інстанції надано належну оцінку проведеним по справі судово-біологічній та будівельно-технічній експертизам, з висновків яких вбачається, що пошкодження кургану могло відбутись приблизно 2-3 роки тому.

Інших доказів винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за викладених в обвинуваченні обставин, як досудовим слідством, так і судом не здобуто. Факт умисного пошкодження ОСОБА_2 пам'ятки культурної спадщини - кургану № 3818 обґрунтовано визнано судом не доведеним.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року (v0009700-96) «Про застосування Конституції України (254к/96-ВР) при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог статей 367- 369 КПК України посилання на однобічність або неповноту дізнання, досудового чи судового слідства, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи є предметом перевірки судом апеляційної інстанції, який за результатами перевірки на підставі ст. 366 КПК України має право на скасування вироку суду на вказаних підставах.

Доводи щодо обґрунтованості вироку, які є аналогічними доводам апеляції, перевірялись судом апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження.

Вирок суду відповідає вимогам ст. 323 КПК України, оскільки в його основу покладено належні й допустимі докази, досліджені в судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності.

У цьому зв'язку доводи прокурора про те, що судом прийнято рішення з порушенням вимог ст. 323 КПК України є безпідставними.

У касаційній скарзі прокурора відсутні посилання на порушення вимог ст. 370 КПК України, які тягнуть за собою скасування вироку.

Доводи прокурора про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 377 КПК України є безпідставними, оскільки апеляційний суд, переглянувши дану кримінальну справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою прокурора, виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим.