Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А.М.,

суддів: Марчук Н.О., Широян Т.А.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

розглянула в судовому засіданні 15 травня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Житомирської області від 20 грудня 2011 року щодо ОСОБА_2

Вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 7 жовтня 2011 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

України, такого, що не має судимостей,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання на підставі пунктів «г» та «е» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 28 липня 2011 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_1 20 655 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 250 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 20 грудня 2011 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 скасовано, а кримінальну справу закрито. На підставі ст. 6, п.п. «г», «е» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 28 липня 2011 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності.

За вироком суду визнано винним та засуджено ОСОБА_2 за те, що він 6 жовтня 2009 року, керуючи за дорученням автомобілем марки ВАЗ-21063, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись в с. Словечне Овруцького району Житомирської області, порушив вимоги пунктів 1.5, 1.7, 2.3 (6), 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не був особливо уважним до такої категорії учасників дорожнього руху, як діти, де здійснив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_4, яка знаходилась на правому узбіччі та почала перетинати справа вліво проїзну частину дороги.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла в лікарні.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 порушила питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_2 Свої вимоги потерпіла мотивувала тим, що апеляційний суд безпідставно скасував вирок місцевого суду, не врахувавши фактичне невизнання вини засудженим, та позбавив її можливості своєчасно отримати відшкодування матеріальних і моральних збитків. Крім того, потерпіла зазначила, що ухвала апеляційного суду суперечить Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 02 червня 2011 року (3465-17) .

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до п. «г» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» підлягають звільненню від кримінальної відповідальності особи, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи, відповідно до п. «е» ст. 1 цього ж Закону підлягають звільненню від кримінальної відповідальності учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин з необережності, визнав свою вину та просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» (3680-17) , оскільки він є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Між тим, як обґрунтовано зазначив апеляційний суд, суд першої інстанції неправильно застосував Закон України «Про амністію у 2011 році» (3680-17) , звільнивши його від відбування призначеного за вироком покарання.

Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 376 КПК України скасував вирок суду першої інстанції, звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі п. п. «г», «е» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» та закрив провадження у справі.

З огляду на викладене, вимоги потерпілої, викладені в касаційній скарзі, про скасування ухвали апеляційного суду через неправильне застосування положень Закону України «Про амністію у 2011 році» (3680-17) , колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, доводи потерпілої про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 02 червня 2011 року (3465-17) не заслуговують на увагу, оскільки зазначений закон набрав чинності 01 січня 2012 року, тобто після винесення ухвали.

Разом із тим, колегія суддів звертає увагу не те, що апеляційний суд допустив неправильне застосування назви та дати прийняття Закону, на підставі якого прийняв рішення про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим мотивувальна та резолютивна частини ухвали підлягають уточненню в порядку ст. 395 КПК України.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення.

У порядку ст. 395 КПК України уточнити мотивувальну та резолютивну частини ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Житомирської області від 20 грудня 2011 року щодо ОСОБА_2.

Вважати звільненим ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі п. п. «г», «е» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року.

У решті ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.