Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Григор'євої І.В.,

суддів: Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Голюги В.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 1 листопада 2011 року, якою

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, не судиму,

звільнено від покарання на підставі ст. 105 КК України із застосуванням примусових заходів виховного характеру у виді застереження та заборони їй залишати своє помешкання з 20 години вечора до 6 години ранку строком на один рік. Кримінальну справу про обвинуваченню

ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, закрито.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

Як встановив суд, 4 вересня 2011 року неповнолітня ОСОБА_1, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1 у

м. Нововолинськ, діючи з корисливою метою, таємно викрала з кишені штанів потерпілого ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 300 гривень.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, ставить питання про скасування постанови районного суду з направленням справи на новий судовий розгляд. Вказує про те, що відповідно до ст. 105 КК України ОСОБА_1 могла бути звільнена від покарання лише при постановленні вироку.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину та кваліфікацію її дій за ч. 1 ст. 185 КК України, прокурором у касаційній скарзі не оспорюється.

При вирішенні питання про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру суд мав виходити з вимог статей 97, 105 КК України, статей 9, 447 КПК України. Зокрема, відповідно до положень ч. 1 ст. 97 КК України таке звільнення можливе, якщо виправлення неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої або необережний злочин середньої тяжкості, можливе без ізоляції від суспільства. Своє рішення суд мав викласти у формі постанови.

Поряд із цим статтею 105 КК України передбачена можливість звільнення від покарання неповнолітнього, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості та внаслідок щирого розкаяння й подальшої бездоганної поведінки на момент постановлення вироку не потребує покарання. При цьому суд має обов'язково застосувати примусові заходи виховного характеру, які є альтернативними по відношенню до кримінального покарання.

Тобто наведені положення кримінального закону дають суду право за наявності певних умов звільнити неповнолітнього від кримінальної відповідальності або від кримінального покарання, що різняться між собою за своєю правовою природою та наслідками.

Під час розгляду справи щодо ОСОБА_1 суд цих особливостей не врахував, внаслідок чого неправильно застосував кримінальний закон та істотно порушив кримінально-процесуальний закон.

Отже рішення суду про звільнення неповнолітньої ОСОБА_1 від покарання без його призначення, при ухваленні постанови, не можна вважати законним та обґрунтованим.

Ураховуючи наведене, постанова районного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого з урахуванням зазначених обставин слід прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Постанову Нововолинського міського суду Волинської області від

1 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.