Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А.М.

суддів Широян Т.А., Марчук Н.О.

з участю прокурора Підвербної Г.Я.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 травня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Суворівського районного суду м. Херсону 22 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 20 вересня 2011 року.

Вироком Суворівського районного суду м. Херсону 22 березня 2011 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, таку, що не має судимості, засуджено

за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати керівні посади та посади, пов'язані з прийманням, збереженням, розпорядженням товарно-матеріальними цінностями строком на 3 роки;

за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати керівні посади та посади, пов'язані з прийманням, збереженням, розпорядженням товарно-матеріальними цінностями строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати керівні посади та посади, пов'язані з прийманням, збереженням, розпорядженням товарно-матеріальними цінностями строком на 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 20 вересня 2011 року вирок Суворівського районного суду м. Херсону 22 березня 2011 року щодо ОСОБА_2 змінено, з резолютивної частини виключено вказівку суду на призначення додаткового покарання у виді позбавлення права займати керівні посади.

За вироком суду ОСОБА_2 визнана винною та засуджена за те, що вона, працюючи з вересня 2007 року по березень 2008 року начальником відділу «Експрес» кредитування Херсонської філії ЗАТ КБ «Приватбанк», що в м. Херсоні, за попередньою змовою з іншою особою, яка підшукала та надала ОСОБА_2 ксерокопії паспортів та довідок про ідентифікаційні коди громадян, підробивши підписи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 в графі «позичальник» кредитних договорів, як позичальників, оформила кредитні договори, всього 33, на підставі яких ЗАТ КБ «Приватбанк» були оформлені кредитні пластикові карти на кожну особу та зараховані на ці картки кошти в сумі 6 000 доларів США на кожну.

Дані картки ОСОБА_2 підписала власноруч та з іншою особою, використавши пін-коди, одержала в банкоматах вказаного банку в період з вересня 2007 року по березень 2008 року 203 000 доларів США, з яких частково сплатила кошти по кредитним зобов'язанням, а 148 754,69 доларів США, що по курсу національного банку України становить 751 211,69 грн., обернула на свою користь.

У касаційних скаргах, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій засудженої ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України :

захисник в інтересах засудженої ОСОБА_2, просить постановлені щодо неї судові рішення змінити, звільнити її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з урахуванням даних про її особу, щирого каяття та наявність на утриманні брата та батьків-інвалідів;

прокурор, просить вирок та ухвалу суду щодо ОСОБА_2 скасувати і справу направити на новий судовий розгляд через безпідставне застосування ст. 69 КК України, і, як наслідок, призначення ОСОБА_2. м'якого покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив касаційну скаргу прокурора задовольнити, а касаційну скаргу захисника засудженої залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги прокурора та захисника засудженої ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні злочинів при обставинах, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України ніким не оспорюється.

Матеріали справи не містять обставин, що можуть викликати сумніви у правильності рішення суду.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

З підстав, передбачених ст. 69 КК України суд може призначити особі більш м'яке покарання, ніж передбачено законом.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд послався на те, що вона у вчиненому розкаялась, вперше притягується до кримінальної відповідальності, частково відшкодувала заподіяну злочином шкоду, має на утриманні батьків-інвалідів.

Всі ці обставини у сукупності суд обґрунтовано визнав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину.

Розглядаючи апеляцію прокурора на вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2, вимоги якої в частині обґрунтованості призначення їй покарання, аналогічні вимогам, викладеним у касаційній скарзі, апеляційний суд погодився із рішенням суду та у відповідності із вимогами ст. 377 КПК України належним чином виніс мотивовану ухвалу, з доводами якої колегія суддів погоджується.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку ОСОБА_2 призначено покарання, яке є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для ще більшого пом'якшення покарання, на чому наголошував у своїй касаційній скарзі захисник засудженої.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування постановлених по справі судових рішень, не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу прокурора та захисника залишити без задоволення, а вирок Суворівського районного суду м. Херсону 22 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 20 вересня 2011 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.