Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А.М.,

суддів: Марчук Н.О., Широян Т.А.,

за участю прокурора Голюги В.В.,

розглянула в судовому засіданні 15 травня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Арцизького районного суду Одеської області від 29 квітня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, таку, що немає

судимостей в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є її власністю.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що вона 25 вересня 2007 року в м. Ізмаїл, незаконно, не маючи на те спеціального дозволу, придбала у особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій, масою 18 мл., який незаконно перенесла до свого тимчасового місця проживання, що АДРЕСА_1, частину якого вжила самостійно, а іншу - стала незаконно зберігати з метою подальшого збуту.

Після чого ОСОБА_1 того ж дня незаконно перевезла ацетильований опій до м. Арциза-2 Одеської області з метою його подальшого збуту, однак була затримана працівниками міліції, а особливо небезпечний наркотичний засіб був виявлений і вилучений.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просила змінити постановлені щодо неї судові рішення, перекваліфікувавши її дії з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі без конфіскації майна. Свої вимоги засуджена мотивувала тим, що в матеріалах справи відсутні докази умислу її на збут наркотичного засобу та сам факт збуту. Засуджена зазначила, що оперативної закупівлі у неї проведено не було, не встановлено покупця наркотичного засобу. Крім того, засуджена вказала, що визнавальні показання на досудовому слідстві надавала, не маючи на той час захисника, а призначене судом покарання є занадто суворим, оскільки судом не враховано її сімейний стан.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти задоволення скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Фактичні обставини справи, які були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України в касаційному порядку не підлягають.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який її засуджено, та кваліфікацію її дій за ч. 2 ст. 307 КК України ґрунтуються на достатніх і допустимих доказах, котрі ретельно досліджені у судовому засіданні, і яким судом надана належна оцінка.

Зокрема, вони підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, даними, що містяться у протоколах огляду місця події, обшуку, висновку судової хімічної експертизи.

Усі наведені докази в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував як характер та ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, відсутність обтяжуючих покарання обставин та наявність пом'якшуючих покарання обставин, а саме її стан здоров'я, наявність на утриманні малолітньої дитини, дані про її особу, зокрема, те, що вона за місце проживання характеризувалася негативно, раніше притягувалася як до адміністративної відповідальності, так і до кримінальної.

Таким чином, суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, вимог статей 65 - 67 КК України не порушив. Призначене засудженій покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 307 КК України ( в редакції 2001 року ), є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на викладене доводи засудженої про неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та її особі внаслідок суворості, про що йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції захисника засудженої, аналогічні доводам її касаційної скарги, й правомірно визнав їх безпідставними. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Доводи засудженої про порушення її права на захист під час досудового слідства не знайшли свого підтвердження.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли б вплинути на правильність та обґрунтованість судового рішення, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженої залишити без задоволення, а вирок Арцизького районного суду Одеської області від 29 квітня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2010 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.