Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Григор'євої І.В.,

суддів: Суржка А.В., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Сорокіної О.А.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 травня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 8 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 9 червня 2011 року.

Цим вироком

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за: ч. 3 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі службою в органах внутрішніх справ строком на три роки, з конфіскацією всього належного йому майна; ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі службою в органах внутрішніх справ строком на три роки, з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі службою в органах внутрішніх справ строком на три роки, з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_3 позбавлено спеціального звання капітан міліції.

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, не судимого,

засуджено за: ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки; ч. 3 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі службою в органах внутрішніх справ строком на три роки, з конфіскацією всього належного йому майна; ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі службою в органах внутрішніх справ строком на три роки, з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі службою в органах внутрішніх справ строком на три роки, з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_4 позбавлено спеціального звання лейтенант міліції.

Вирішено питання про речові докази відповідно до ст. 81 КПК України.

Постановлено стягнути судові витрати з ОСОБА_3 - 1 309 грн

96 коп. та ОСОБА_4 - 1 495 грн 17 коп.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 9 червня 2011 року вирок змінено. У частині засудження ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 309 КК України вирок скасовано, а справу закрито в зв'язку із закінченням строків давності. Постановлено вважати засудженими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 368 КК України кожного до покарання, призначеного судом першої інстанції; на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів пом'якшено призначене основне покарання до п'яти років одного місяця позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі службою в органах внутрішніх справ строком на три роки, з конфіскацією всього належного майна. У решті вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у тому, що вони, будучи службовими особами та працівниками правоохоронного органу, умисно, з корисливих мотивів використали владу та службове становище всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду та отримали шляхом вимагання хабар за попередньою змовою групою осіб. Як установив суд, злочини вчинено за таких обставин.

У липні 2005 року ОСОБА_3 як начальник бюро оперативно-розшукової роботи Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків при ГУ МВС України в м. Києві (надалі - БОРР УБНОН при ГУ МВС України в м. Києві) та ОСОБА_4, який був оперуповноваженим відділення розкриття групових і резонансних злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків цього бюро, здійснювали перевірку оперативної інформації про перевезення водієм автомобіля «Фольксваген Джетта» осіб, які вчиняють злочини, та скуповування ним речей, здобутих злочинним шляхом. 18 липня 2005 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4, побачивши на вул. Тургенівській в м. Києві розшуканий автомобіль, наказали водію ОСОБА_6 їхати до УБНОН при ГУ МВС України в м. Києві. Там, в службовому кабінеті ОСОБА_3 відібрав у ОСОБА_6 пояснення про вчинені злочини та їх виконавців, оформивши це як протокол допиту. Надалі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою протиправного використання наданих ним повноважень для одержання матеріальних благ шляхом використання отриманої під час виконання службових обов'язків інформації в особистих інтересах, умисно всупереч вимогам пунктів 2.3, 3.3 Інструкції «Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються» (z0571-04) відповідні рапорти не склали і у встановленому порядку не зареєстрували. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб, використовуючи відібране у ОСОБА_6 пояснення як засіб тиску на останнього з метою створення у нього уяви про невідворотність кримінальної відповідальності за нібито співучасть у злочинах, погрожуючи кримінальним переслідуванням, стали вимагати у ОСОБА_6 передати їм хабар у сумі 2 000 доларів США за невжиття заходів щодо прийняття, реєстрації, перевірки такої інформації у встановленому законом порядку та прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України. Створивши умови, за яких ОСОБА_6 був змушений дати хабар, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

18 липня 2005 року близько 14 години в автомобілі «Фольксваген Джетта» по вул. Б. Хмельницького в м. Києві біля магазину «Ласощі» отримали від нього частину обумовленої суми хабара - 1 500 доларів США, що становила

7 575 грн. Після неодноразових телефонних розмов, в яких ОСОБА_3 та ОСОБА_4 висловлювали погрози викриття ОСОБА_6 в участі у злочинах, вони 20 липня 2005 року близько 18 години біля приміщення УБНОН при ГУ МВС України в м. Києві по вул. Тургенівській, 43 в м. Києві отримали від ОСОБА_6 гроші в сумі 500 доларів США, що становило 2 525 грн. На виконання обіцянки, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 передали ОСОБА_6 складений протокол допиту, який той порвав та викинув до смітника. У цей же день ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були затримані.

Крім того, 20 липня 2005 року під час огляду у ОСОБА_4 та в його автомобілі ВАЗ 2107 було виявлено марихуану вагою 6,94 г та макову солому вагою 113 г, які той придбав, зберігав та перевозив без мети збуту.

У касаційних скаргах:

захисник ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_3 з направленням справи на новий судовий розгляд. Указує на відсутність в діянні його підзахисного ознак зловживання службовим становищем. Свою позицію обґрунтовує тим, що в справі не встановлено даних про вчинені ОСОБА_6 злочини, які засуджені приховали від обліку, що також не дає підстави кваліфікувати дії з одержання хабара за ознакою вимагання. Посилаючись на необґрунтованість висновків суду, заперечує завдання істотної шкоди державним інтересам. При цьому зазначає, що суд апеляційної інстанції при призначенні покарання ОСОБА_3 не врахував ряд пом'якшуючих покарання обставин для застосування статей 69, 75 КК України;

засуджений ОСОБА_3 також вважає, що його діяння зайво кваліфіковані судом за ч. 3 ст. 364 КК України, а призначене покарання надмірно суворим. Просить судові рішення в частині засудження за ч. 3

ст. 364 КК України скасувати, а справу закрити за відсутністю в діянні складу злочину, в частині засудження за ч. 2 ст. 368 КК України пом'якшити призначене покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України.

засуджений ОСОБА_4 висловлює аналогічні доводи та прохання щодо оскаржуваних судових рішень. Просить урахувати щире каяття, вчинення злочину вперше, позитивні характеристики за місцем роботи та проживання, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, а також законослухняну поведінку протягом шести років від вчиненого діяння.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених і захисників на підтримання касаційних скарг, пояснення прокурора про часткове задоволення касаційних скарг та зміну судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням ст. 54 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у злочинах, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 368 КК України, відповідають фактичним обставинам справи та обґрунтовані сукупністю доказів, розглянутих у судовому засіданні й наведених у вироку.

Доводи касаційних скарг про відсутність в діях засуджених ознак зловживання службовим становищем не ставлять під сумнів правильність рішення суду, оскільки не випливають зі змісту закону й спростовуються зібраними у справі доказами.

Як убачається з установлених судом фактичних обставин,

ОСОБА_3 та ОСОБА_4, звинувачуючи ОСОБА_6 у приховуванні злочинів та скуповуванні викрадених речей, під погрозами притягнення його до кримінальної відповідальності, змусили дати їм хабар, який одержали частинами по 1 500 та 500 доларів США. При цьому ОСОБА_3 та ОСОБА_4, керуючись корисливим мотивом, в порушення вимог низки нормативних актів та своїх посадових обов'язків, отриману від ОСОБА_6 інформацію щодо вчинених злочинів у встановленому порядку не зареєстрували, передбачені законом заходи не вжили, що призвело до підриву авторитету держави в особі органів внутрішніх справ.

Злочинні діяння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вірно кваліфіковані судом за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 368 КК України.

Також колегія суддів ураховує обов'язкові у правозастосовній практиці висновки Верховного Суду України про застосування кримінального закону щодо цих суспільно небезпечних діянь, викладені в постанові від 1 березня 2012 року (справа 5-2кс12).

У ході апеляційного розгляду справи були перевірені доводи апеляцій засуджених, які за змістом аналогічні тим, що наведені в касаційних скаргах, і з посиланням на обставини справи мотивовано визнані необґрунтованими.

Призначене ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, при цьому суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є тяжкими, особу винних, зокрема, відсутність судимостей у минулому, позитивні характеристики, наявність на утриманні неповнолітніх дітей. Обране в мінімальних межах санкцій частин інкримінованих статей покарання є необхідним і достатнім для виправлення засуджених і попередження нових злочинів.

Змінюючи принцип визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів, апеляційний суд зважив на час, який пройшов з дня вчинення цих діянь, протягом якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не вчиняли правопорушень, а також їх визнавальну позицію в отриманні хабара в розмірі 500 доларів.

Водночас, районний суд, позбавивши ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спеціальних звань, призначив це додаткове покарання не за конкретний злочин, як того вимагає ст. 54 КК України, а за сукупністю злочинів, що є неприпустимим. Оскільки таке порушення і неправильне застосування кримінального закону залишилось поза увагою апеляційного суду, вирок та ухвала в порядку ст. 395 КПК України підлягають зміні.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги захисника ОСОБА_1, засуджених

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення.

У порядку ст. 395 КПК України вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 8 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 9 червня 2011 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінити: виключити рішення про позбавлення на підставі ст. 54 КК України спеціальних звань - ОСОБА_3 - капітан міліції, ОСОБА_4 - лейтенант міліції.