5-1898км12 Про вимагання та одержання хабара заступником начальника управління - начальника відділу з питань наглядово-профілактичної діяльності міського управління ГУ МНС України за погодження акту готовності об'єкту до експлуатації - 15.05.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 15 травня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 25 травня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області від 16 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що

не має судимостей,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій чи займатись такою діяльністю в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він протягом травня - червня 2010 року в м. Рівне, будучи службовою особою, працюючи на посаді заступника начальника управління - начальника відділу з питань наглядово-профілактичної діяльності Рівненського міського управління ГУ МНС України в Рівненській області, вимагав та отримав : від ОСОБА_2 хабар у вигляді грошових коштів в сумі 1 500 грн. за погодження акту готовності об'єкту до експлуатації; від ОСОБА_3 - талонів на 300 літрів бензину марки А-95, що в грошовому еквіваленті становить 2 385 грн., за непроведення перевірки дотримання вимог пожежної безпеки в очолюваній останнім Рівненській автошколі Товариства сприяння обороні України; від ОСОБА_4 - 4 000 грн. за погодження акту готовності об'єкту до експлуатації по реконструкції житлового будинку з добудовою.

У касаційній скарзі та доповненні до неї прокурор порушив питання про скасування вироку та ухвали через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості, просив направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, не врахував тяжкість вчинених злочинів, які носили систематичний характер, значну суму хабара, займану ОСОБА_1 посаду, у зв'язку з чим безпідставно застосував до останнього ст. 75 КК України та не застосував ст. 54 КК України. Крім того, прокурор зазначив, що місцевий суд неправильно застосував положення ст. 76 КК України, а також допустив істотне порушення вимог ст. 299 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз'яснює їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Розпочинаючи розгляд справи, суд, вислухавши заяву підсудного про часткове визнання вини та відмову давати показання, встановив повний порядок дослідження доказів.

Після допиту одинадцяти свідків і підсудного, який змінив своє ставлення до вчинюваного ним злочину, суд постановив надалі проводити скорочене судове слідство, виходячи з того, що ОСОБА_1 погодився із пред'явленим йому обвинуваченням і фактичних обставин вчинення ним зазначеного у вироку злочину не оспорював.

Такий висновок суду на матеріалах справи не ґрунтується, оскільки, як убачається з показань ОСОБА_1, які під час досудового слідства, так і в судовому засіданні останній визнавав вину лише по одному епізоду злочинних дій, по іншим двом епізодам - не визнавав.

За таких обставин суд першої інстанції був зобов'язаний продовжити судове слідство у встановленому повному порядку, дослідити всі докази, якими органи досудового слідства обґрунтовували висновок про винність ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинів, та дати їм у вироку належну оцінку.

Крім того, ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд належним чином не мотивував, які саме дані про його особу дають підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Пославшись на пом'якшуючі покарання обставини, зокрема, на позитивну характеристику засудженого з місця проживання, суд не зазначив, в чому саме полягає його позитивність. З наявної ж в матеріалах справи характеристики вбачається тільки те, що до житлово-комунального підприємства за місцем проживання не надходило скарг і заяв від сусідів.

Крім того, суд у достатній мірі не врахував те, що злочин, вчинений ОСОБА_1, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, носив систематичний характер, засуджений вимагав значні суми хабарів, використовуючи свої посаду та відповідальне становище.

Та обставина, що засуджений повністю визнав себе винним і щиро покаявся в останньому судовому засіданні, не дають підстав для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що рішення суду про призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України в даному випадку не є необхідним і достатнім.

Апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення вимог закону уваги не звернув.

Враховуючи викладене, вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню через істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде доведена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинів, то покарання, що було визначене за вироком від 25 травня 2011 року, зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, слід вважати невиправдано м'яким. Також суду належить врахувати доводи касаційної скарги прокурора про безпідставне незастосування додаткового покарання згідно зі ст. 54 КК України.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 25 травня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області від 16 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.