Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Крещенка А.М.,

суддів Широян Т.А., Марчук Н.О.,

з участю прокурора Казнадзея В.В.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 15 травня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2011 року та вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 січня 2012 року.

Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2011 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 9 червня 2009 року за ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 75 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки

за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців.

На підставі ч. 4 ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 січня 2012 року даний вирок суду 1 інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання скасовано, постановлено новий вирок, яким підтверджено призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309 КК України у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі та за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України остаточно йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він 1 червня 2011 року близько 23 години без мети збуту у невстановленому місці в м. Дніпропетровську у невстановленої слідством особи за 450 грн. придбав особливо небезпечну психотропну речовину в кількості 20 мл., яка знаходилась у медичному шприці, і яку він незаконно, зберігаючи при собі, перевіз на автовокзал м. Дніпропетровська, продовжуючи зберігати при собі до моменту вилучення працівниками міліції 2 червня 2011 року о 2 голині .

В касаційних скаргах:

засуджений ОСОБА_1 просить вирок апеляційного суду щодо нього змінити, пом'якшити призначене йому покарання, посилаючись на те, що суд, на його думку, безпідставно посилив йому покарання, та не врахував час його перебування під вартою за попереднім вироком суду;

прокурор просить постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення скасувати через порушення судами обох інстанцій через порушення апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 378 КПК України, а окрім того, у зв'язку із допущенням судами обох суперечностей у частині визначення обсягу встановленого судом обвинувачення ОСОБА_1 та справу направити на новий судовий розгляд.

У доповненні до касаційної скарги прокурор, не змінюючи вимог, стверджує, що суд не перевірив правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 у розрізі Постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 2011 року № 796 (796-2011-п) про внесення змін до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року за № 770 (770-2000-п) .

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку касаційної скарги прокурора в частині внесених доповнень, а також доводи прокурора на заперечення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого та прокурора підлягають частковому задоволенню.

Вирок апеляційного суду має відповідати вимогам статей 332- 335 КПК України. Крім того, у ньому необхідно викласти зміст вироку суду першої інстанції та суть апеляції, а в разі проведення судового слідства - навести пояснення осіб, які брали участь у засіданні; аналіз досліджених доказів; аргументи на підтвердження викладених в апеляціях доводів; оцінку правильності рішень, прийнятих судом першої інстанції; формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним (якщо його обсяг було збільшено); обґрунтування кваліфікації дій засудженого та міри покарання. При цьому міра покарання має бути визначена таким чином, щоб при виконанні вироку не виникло ніяких сумнівів щодо виду та розміру покарання, призначеного судом.

Ці вимоги закону апеляційним судом не дотримані.

Зокрема, задовольняючи вимоги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляційний суд дослівно зазначив «Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасувати», тобто прийняв рішення про скасування усіх покарань, призначених засудженому судом першої інстанції як за новий злочин, так і за сукупністю вироків.

Апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_1 нове покарання, фактично не призначивши йому покарання за новий злочин, застосував положення ст. 71 КК України, чим істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, що на підставі п.1 ч.1 ст. 398 КПК України є безумовною підставою для скасування вироку апеляційного суду із поверненням справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового апеляційного розгляду суду слід виправити допущену помилку, а також дослідити доводи касаційних скарг прокурора та засудженого, в тому числі і щодо порушень вимог ст. 338 КПК України, та постановити законне та належним чином мотивоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та прокурора задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 січня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати і справу направити на новий апеляційний розгляд.