5-2174км12 Про вербування людей для поїздки у м. Москва з метою їх експлуатації у якості жебраків на станціях метро - 15.05.2012 Прийняття

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 15 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2011 року.

Вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2011 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено

за ч. 2 ст. 149 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна;

за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 149 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та на нього покладено обов'язки відповідно до ст. 76 КК України.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено

за ч. 2 ст. 149 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та на нього покладено обов'язки відповідно до ст. 76 КК України.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено

за ч. 2 ст. 149 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та на нього покладено обов'язки відповідно до ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2011 року вирок суду щодо всіх засуджених залишено без зміни.

Як встановив суд першої, інстанції ОСОБА_3 наприкінці 2007 року з метою здійснення незаконних угод щодо людини для її подальшої трудової експлуатації вступив у злочинну змову із ОСОБА_1, які наприкінці 2008 року втягнули у свою злочинну діяльність ОСОБА_2

Зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_1, а пізніше і ОСОБА_2, згідно покладених на них обов'язків, підшукували на території України інвалідів, осіб без певного місця проживання, які зловживають спиртними напоями, юнаків та дівчат з неблагополучних сімей, вербував їх для поїздки у м. Москва з метою експлуатації у якості жебраків на станціях метро.

Громадяни, що виявили бажання працевлаштуватись у м. Москва, зустрічались із засудженими ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які згідно із розподілом функцій учасників організованої групи, повідомляли цим громадянам завідомо неправдиву інформацію про умови працевлаштування, переконуючи їх в тому, що вони мають займатись продажем мобільних телефонів, або доглядом за людьми похилого віку, та, втягуючи майбутніх потерпілих у боргові зобов'язання, забезпечували їх за власний рахунок проїзними документами, продуктами харчування, одягом, та разом організовували їх переміщення через державний кордон України до Російської Федерації.

У м. Москва ОСОБА_3 перевозив потерпілих до спеціально орендованої квартири, відбирав в них національні паспорта, та застосовуючи психічний вплив, використовуючи те, що вони перебувають у іншій державі, ставив їх перед фактом дійсної причини прибуття до м. Москва.

Надалі, використовуючи повну залежність потерпілих, їх безправний та пригнічений стан, ОСОБА_5 примушував їх займатись жебрацтвом, а у випадку відмови - застосовував щодо них насильство, що не є небезпечним для їх життя та здоров'я. Вказані громадяни, проживаючи на території Російської Федерації без реєстрації, змушені були займатись жебрацтвом на станціях метро м. Москва під повним контролем ОСОБА_3, який до того ж інструктував їх, яким чином чинити жебрацтво. Отримані від жебрацтва гроші потерпілі віддавали ОСОБА_3, який привласнював їх та використовував разом із членами злочинного угрупування на власний розсуд.

Таким чином, у період з січня 2007 року по лютий 2009 року засуджені здійснили незаконні угоди щодо потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також у період з 5 квітня 2009 року по 2 червня 2009 року вчинили закінчений замах на здійснення незаконної угоди щодо потерпілої ОСОБА_10

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові рішення і справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, зокрема статей 69 та 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного засудженим покарання тяжкості вчинених ним злочинів та даним про їх особу внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку касаційної скарги з підстав, викладених у ній, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає,що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 377 КПК України апеляційний суд у своїй ухвалі зобов'язаний зазначити, зокрема, докладні мотиви прийнятого рішення.

Як убачається із матеріалів справи, на вирок суду першої інстанції щодо всіх засуджених була подана апеляція прокурора, у якій порушувалось питання необґрунтованого застосування судом при призначенні покарання всім засудженим ст. 69 та ст. 75 КК України. Крім того на вирок суду була подана апеляція захисника в інтересах засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, у якій порушувались питання скасування вироку та закриття провадження у справі за відсутністю в їх діях складу злочину.

Зміст ухвали апеляційного суду указує на те, що при розгляді даної справи, суд зосередився на розгляді апеляції захисника, тоді як конкретні доводи прокурора залишились поза увагою апеляційної інстанції, без відповідного аналізу доказів і без викладення мотивів безпідставності чи обґрунтованості доводів, викладених у апеляції прокурора. Суд обмежився лише констатацією факту відповідності призначеного всім засудженим покарання вимогам ст. 65 КК України.

При таких обставинах колегія суддів вважає за необхідне ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Під час цього розгляду апеляційному суду слід, з використанням при необхідності передбачених законом процесуальних можливостей, розглянути по справі апеляції учасників процесу, врахувати зазначені недоліки і за умови підтвердження обсягу обвинувачення всіх засуджених та за відсутністю інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновок суду щодо виду та розміру покарання, призначене засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м'яким.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 скасувати і справу направити на новий апеляційний розгляд.