Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,суддів Чуйко О.Г., Наставного В.В.,за участю прокурора Гладкого О.Є.,розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - Бондара О.П. на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 лютого 2011 року відносно ОСОБА_6, яким

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, який відповідно до вимог ст. 89 КК України не має судимості,

засуджено за ст. 302 ч.2 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він в період з початку листопада 2009 року по 20 травня 2010 року, попередньо орендувавши квартиру АДРЕСА_1, з метою наживи, створив та утримував під виглядом масажного салону «ІНФОРМАЦІЯ_3», пізніше «ІНФОРМАЦІЯ_2», місце розпусти, а також вчинив звідництво для такої розпусти, залучаючи дівчат віком від 18 до 25 років.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Сум від 17 травня 2011 року ОСОБА_6 у відбутий строк покарання зараховано час тримання його під вартою з 21 травня 2010 року по 21 лютого 2011 року.

В апеляційному порядку вирок суду не оскаржувався.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок скасувати в зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а справу направити на новий судовий розгляд. Прокурор вказує на порушення судом першої інстанції вимог ст. 299 КПК України та не врахування судом ступеня тяжкості злочину і неправильність врахування пом'якшуючих обставин, також зазначає, що в резолютивній частині вироку суд не вказав, чи відбуте засудженим призначене покарання і в зв'язку з чим змінено запобіжний захід.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими і скарга не підлягає задоволенню, а вирок суду є законний і обґрунтований, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким на оспорюються, з'ясувавши думки учасників процесу, які проти цього не заперечували. Суд з'ясував, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм відповідні наслідки. При цьому суд допитав ОСОБА_6 щодо пред'явленого йому обвинувачення, надавши можливість прокурору і захисту задавати питання в ході його допиту та з'ясувати всі обставини справи. (т.3, а.с. 80-81). Таке рішення суду прийняте у відповідності з вимогами ст. 299 КПК України. Суд, допитавши ОСОБА_6, який повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, дав їм належну оцінку, прийшовши до висновку про його винуватість у вчиненні злочину в межах пред'явленого обвинувачення за ст. 302 ч.2 КК України.

Мотивувальна частина вироку суду першої інстанції містить формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, наведені докази, на яких ґрунтується висновок суду, мотивовано призначення покарання засудженому. Мотивувальна частина вироку відповідає вимогам ст. 334 КПК України.

За таких обставин, доводи прокурора щодо порушення судом першої інстанції вимог ст.ст. 299, 334 КПК України є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи та вимогах закону.

Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки суду щодо призначеного покарання.

При призначені засудженому покарання районний суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, обставини, що пом'якшують і відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Зокрема, суд взяв до уваги те, що злочин вчинений засудженим є злочином середньої тяжкості, врахував повне визнання ним своєї вини, його щире каяття, наявність у нього батьків похилого віку, які за станом здоров'я потребують догляду, та правильно визнав ці обставини такими, що пом'якшують покарання.

Враховуючи наведене, районний суд прийшов до правильного висновку про можливість призначення засудженому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ст. 302 ч.2 КК України і таке своє рішення належним чином вмотивував.

Отже, покарання засудженому районним судом призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Відповідно до ст. 409 ч.1 КПК України питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, який постановив вирок, а тому у разі виникнення таких питань вони вирішуються судом першої інстанції в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України. Крім того, постановою суду першої інстанції засудженому у відбутий строк покарання зараховано час тримання його під вартою. За таких обставин, доводи касаційної скарги прокурора щодо сумнівів і протиріч, що виникають при виконанні вироку, є безпідставні.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги і скасування вироку щодо засудженого не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 лютого 2011 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.