Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф., суддів Квасневської Н.Д., Швеця В.А.,за участю прокуроразасудженого захисника Таргонія О.В., ОСОБА_5 ОСОБА_6 розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 10 травня 2011 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 10 травня 2011 року зазначений вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 в невстановленому місці та в невстановлений час незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - макову солому в кількості в перерахунку на висушену речовину 1564,1 гр., що є великим розміром, який незаконно зберігав та перевозив в багажнику автомобіля «Фольксваген Пасат» держномер НОМЕР_1 з метою збуту.

04 серпня 2010 року о 14 год. 41 хв. ОСОБА_5 був затриманий працівниками УБОЗ УМВС України в Чернівецькій області під час незаконного транспортування наркотичного засобу на вул. Краматорській в м. Чернівці. В ході огляду автомобіля в багажнику було виявлено та вилучено вищевказаний наркотичний засіб.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок м'якості, неправильне застосування кримінального закону внаслідок безпідставного застосування ст. 75 КК України, просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, вислухавши думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, засудженого та його захисника, які заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, висновки судів про винність ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судами доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів та в касаційній скарзі не оспорюються.

Викладені у касаційній скарзі доводи прокурора про те, що суд, приймаючи рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, не дотримався всіх вимог закону, неправильно застосував ст. 75 КК України, не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу засудженого, а також обставини, які обтяжують покарання, є необґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Ці вимоги закону суд виконав і обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про можливість виправлення засудженого ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства належним чином, правильно застосувавши кримінальний закон - ст. 75 КК України.

Так, суд послався на обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_5: активне сприяння розкриттю злочину та часткове визнання вини; те, що до кримінальної відповідальності притягається вперше, вказав про те, що ОСОБА_5 є єдиним годувальником для батька-інваліда, тобто належним чином оцінив та врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину та дані про його особу; а також апеляційний суд вірно вказав, що робота в міліції ОСОБА_5 не є перешкодою застосування до останнього ст. 75 КК України, призначивши покарання в межах санкції статті із звільненням від його відбування.

Апеляційний суд ретельно перевірив викладені в апеляції доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги, та навів в ухвалі мотиви на їх спростування, які ґрунтуються на матеріалах справи.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які могли стати підставою для зміни або скасування постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.

За таких обставин судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - залишити без задоволення.

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 10 травня 2011 року щодо ОСОБА_5

- залишити без зміни.