Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Чуйко О.Г., Наставного В.В.,

за участю прокурора Міщенко Т.М., -

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 10 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Тернопільської області на вирок Тернопільського міскрайонного суду Тернопільської області від 27 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 28 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1

Вироком Тернопільського міскрайонного суду Тернопільської області від 27 липня 2011 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 28 вересня 2011 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 21 січня 2011 року, поблизу супермаркету «Київ», що по вул. Київській, 10 у м. Тернополі, придбав у особи, справу відносно якої виділено в окреме провадження, особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 6, 97 г. Зберігаючи при собі даний особливо небезпечний наркотичний засіб, ОСОБА_1 приблизно о 16 год. 40 хв. збув його ОСОБА_2 за 300 грн.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що до ОСОБА_1 було безпідставно застосовано ст.ст. 75, 104 КК України та не враховано підвищену суспільну небезпеку та тяжкість вчиненого ним злочину.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подану скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1, а також правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону та м'якість призначеного засудженому покарання не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до положень ст. 65 КК України покарання засудженому призначено судом з урахуванням всіх обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особи, який активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у вчиненому, злочин вчинив у неповнолітньому віці внаслідок збігу тяжких сімейних обставин - відсутність доходів для життя, оскільки є сиротою.

Крім того, при призначенні засудженому покарання, судом було враховано, що внаслідок вчинення злочину негативних наслідків не настало.

Застосовуючи до засудженого ст. 75 КК України та звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, судом було враховано, що ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання та посередньо за місцем навчання, в ході розгляду справи запевнив суд про недопустимість вчинення у подальшому будь-яких злочинних дій.

З урахуванням усіх вказаних обставин та особи засудженого, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим обґрунтовано звільнив останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 104 КК України, поклавши ряд обов'язків, передбачених ст. 76 КК.

Тому доводи прокурора про те, що зазначені вище обставини та дані про особу засудженого не є достатніми для його звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, колегія суддів вважає необґрунтованими.

При апеляційному перегляді справи, судом належним чином перевірено матеріали кримінальної справи, наведені в апеляції прокурора доводи та прийнято рішення з наведенням у ньому докладних мотивів.

Отже судом апеляційної інстанції вимоги ст.ст. 365, 366, 377 КПК України дотримано.

Оскільки порушень вимог кримінального та кримінально - процесуального закону, які б тягнули безумовне скасування або зміну вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду судами у справі не допущено, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

Вирок Тернопільського міскрайонного суду Тернопільської області від 27 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 28 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.