Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Чуйко О.Г., Наставного В.В.,

за участю прокурора Міщенко Т.М., -

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 10 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на вирок Макарівського районного суду Київської області від 10 червня 2011 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, востаннє 19.02.2010 року вироком Макарівського районного суду Київської області за ч. 1 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком суду від 19.02.2010 року та остаточно визначено покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 18.11.2010 року приблизно о 11 год., перебуваючи в магазині ПП «ОСОБА_5» по АДРЕСА_1, таємно викрав з кишені ОСОБА_2 майно на загальну суму 220 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально - процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Своє прохання прокурор обґрунтовує тим, що оскільки ОСОБА_1 протягом іспитового строку вчинив новий злочин, суд не мав права повторно застосовувати до останнього ст. 75 КК України та при призначенні покарання не врахував, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, має непогашені судимості, характеризується посередньо. Крім того, зазначає, що суд у мотивувальній частині вироку не навів покази засудженого.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 КК України.

Згідно із роз'ясненнями, що містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 р. № 7 (v0007700-03) (з урахуванням змін та доповнень), виходячи зі змісту ч. 2 ст. 75, ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

На порушення зазначених вимог закону суд, призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання на підставі ч.1 ст. 71 КК України, повторно застосував до нього ст. 75 КК України та безпідставно, без наведення достатніх мотивів, звільнив від відбування призначеного покарання.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою підстави для цього.

Як убачається з мотивувальної частини вироку щодо ОСОБА_1, судом дані вимоги виконані не були.

Суд, розглянувши справу в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України у вироку детальних пояснень засудженого не навів. Не містяться такі пояснення і в протоколі судового засідання.

У зв'язку з вищезазначеним, колегія суддів вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі докази, дати їм належну оцінку та, за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, призначити покарання, яке відповідало б вимогам ст.ст. 65, 71, 72, 78 КК України.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Макарівського районного суду Київської області від 10 червня 2011 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.