Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В.В.,

суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

з участю: прокурорів Підвербної Г.Я., Ретунської Н.В.,

особи, яка подала скаргу, ОСОБА_1,

розглянувши в судовому засіданні 8 травня 2012 року в м. Києві матеріали справи за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Печерського районного суду м. Києва від 1 червня 2011 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 9 вересня 2011 року,

ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просив ухвалити рішення, за яким зобов'язати чинного Генерального прокурора України ОСОБА_2 організувати самий найретельніший, всебічний, об'єктивний, неупереджений та безсторонній розгляд по суті його заяви від 27.09.2010 року до попереднього Генерального прокурора України ОСОБА_3, по результатам якого прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 1 червня 2011 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії Генерального прокурора України та зобов'язано Генерального прокурора України по заяві ОСОБА_1 від 27 вересня 2010 року прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України.

В обґрунтування прийняття зазначеного рішення у постанові суду наведено, що скаржник відповідно до вимог ст. 97 КПК України просить зобов'язати Генерального прокурора України прийняти рішення по його заяві від 27.09.2010 року, в якій ставиться питання про порушення кримінальної справи відносно судді ОСОБА_4 та прокурора ОСОБА_5

Так як Генеральною прокуратурою України рішення по вказаній заяві не приймалось, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення скарги.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2011 року апеляцію прокурора задоволено частково, постанову Печерського районного суду м. Києва від 1 червня 2011 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_1, змінено, зазначено, що скаргу ОСОБА_1 від 21.02.2011 року направлено до Генерального прокурора України для прийняття рішення по його заяві про злочин в порядку та строки, передбаченому ст. 97 КПК України. Також з постанови суду виключено вказівку про зобов'язання Генерального прокурора України прийняти рішення по заяві ОСОБА_1 від 27.09.2010 року в порядку ст. 97 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 9 вересня 2011 року в резолютивну частину ухвали від 10 серпня 2011 року внесено уточнення, згідно з якими постанову Печерського районного суду м. Києва від 1 червня 2011 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_1, змінено, заяву ОСОБА_1 від 27.09.2010 року направлено Генеральному прокурору України для прийняття рішення по його заяві про злочин в порядку та строки, передбаченому ст. 97 КПК України. В решті ухвалу залишено без зміни.

У касаційній скарзі та доповненні до неї прокурор просить постанову суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. При цьому у касаційній скарзі та доповненні до неї зазначає, що ухвали апеляційного суду не відповідають вимогам ст. 377 КПК України, їх зміст щодо постанови суду є суперечливим і незрозумілим. Також у скарзі зазначаються доводи про незаконність рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 у запереченнях вказує на безпідставність доводів прокурора, викладених у касаційній скарзі та доповненнях до неї. Вважає постанову місцевого суду та ухвали апеляційного суду - законними і просить касаційну скаргу та доповнення до неї залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурорів, які підтримали касаційну скаргу та доповнення до неї, ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України підставою для скасування або зміни вироку, ухвали є істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 366 КПК України у результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у ч.2 ст. 347 КПК України, апеляційний суд:

виносить ухвалу про залишення ухвали чи постанови без зміни, а апеляції - без задоволення; скасування ухвали чи постанови і повернення її на новий судовий розгляд в суд першої інстанції; зміну ухвали чи постанови;

постановляє свою ухвалу, скасовуючи повністю чи частково ухвалу чи постанову суду першої інстанції.

Відповідно до п. п. 8, 9 ч.1ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені докладні мотиви прийнятого рішення та результати розгляду справи.

Зазначених вимог закону судом апеляційної інстанції не виконано.

Так, апеляційним судом за результатами розгляду апеляції на постанову місцевого суду постановлено дві ухвали: від 10 серпня 2011 року та від 9 вересня 2011 року. При цьому докладних мотивів прийнятого рішення ухвали суду не містять, а висновки щодо розгляду апеляції та її доводів, викладені у зазначених ухвалах, є незрозумілими та суперечливими.

Крім того, можливість постановлення «уточнюючої» ухвали, якою є ухвала апеляційного суду від 9 вересня 2011 року, кримінально-процесуальним законом взагалі не передбачено.

Зазначені порушення вимог кримінально-процесуального закону, допущені апеляційним судом, є істотними і тягнуть за собою скасування рішень суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, ухвали апеляційного підлягають скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи поданої на постанову місцевого суду апеляції прокурора, обґрунтованість доводів його касаційної скарги та доповнень до неї, заперечень ОСОБА_1 і постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 9 вересня 2011 року, постановлені за апеляцією прокурора на постанову Печерського районного суду м. Києва від 1 червня 2011 року, - скасувати, матеріали справи направити на новий апеляційний розгляд.