Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сахна Р.І.,

суддів: Матієк Т.В., Шибко Л.В.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 08 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від

24 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від

25 серпня 2011 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю.

Вирішено долю речових доказів.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо

ОСОБА_1 змінено, виключено з мотивувальної частини вироку при кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 307 КК України кваліфікуючі ознаки «придбання та перевезення особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту». Врешті вирок залишено без зміни.

Вироком суду зі змінами, внесеними апеляційним судом,

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за незаконне зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу та його незаконний збут, а також за повторне вчинення тих самих дій у

м. Кременчуці Полтавської області за таких обставин.

Так, 06 липня 2010 року ОСОБА_1 приблизно об 11:05 на перехресті вулиць Кооперативної та Пугачова збув ОСОБА_2 канабіс вагою 1,231 г.

В подальшому протягом липня 2010 року ОСОБА_1 повторно збув ОСОБА_2 канабіс:

08-го близько 11:10 біля будинку № 201/1 по вул. Б. Хмельницького -вагою 1,624 г;

09-го приблизно об 11:20 біля будинку № 2 по вул. Пугачова - вагою 2,311 г;

11-го близько 10:45 там само - вагою 1,587 г;

12-го приблизно об 11:15 там само - вагою 5,719 г;

13-го близько 12:10 там само- вагою 2,383 г;

14-го приблизно о 12:20 там само - вагою 1,641 г та 1,065 г.

15-го близько 10:45 там само - 2,650 г та повторно незаконно збув ОСОБА_2 шприц ємністю 2 мл із частиною особливо небезпечної психотропної речовини - ефедрином об'ємом 0,5 мл, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,045 г;

16-го приблизно о 16:35 там само - вагою 2,513 г.

Цього ж дня ОСОБА_1 близько 17:00 біля будинку № 131/5 по вул. Кооперативній затримали працівники міліції, котрі виявили та вилучили у нього у присутності понятих канабіс вагою 7,082 г.

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1, не оскаржуючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації його дій, просить постановлені судові рішення змінити, застосувати положення ст. 75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на те, що суд при призначенні покарання не достатньою мірою врахував дані про його особу та обставини, що пом'якшують покарання, а тому, на думку засудженого, призначене покарання не відповідає тяжкості скоєного та особі внаслідок суворості.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, кримінально-правової оцінки його дій за ч. 2 ст. 307 КК України відповідно до вимог ст. 395 КПК України колегія суддів не перевіряла, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Доводи засудженого, наведені ним у касаційній скарзі, про можливість його звільнення від призначеного йому покарання з випробуванням з іспитовим строком, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_1, згідно з указаною нормою закону врахував: характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що відповідно до

ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких; пом'якшуючі обставини (щире каяття, сприяння розкриттю злочинів) та відсутність обставин, які обтяжують покарання; особу засудженого (його сімейний стан та вік, стан здоров'я - інвалід 3-ї групи, характеристику за місцем проживання, а також те, що він не судимий), і призначив йому покарання в мінімальних межах санкції статті.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_1 покарання, його вид і строк суд визначив правильно; воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а тому підстав для звільнення останнього від відбування покарання з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК України, на думку колегії суддів, немає.

Як видно зі змісту касаційної скарги та матеріалів справи, такі твердження висловив і захисник ОСОБА_3 у своїй апеляції, поданій в інтересах засудженого ОСОБА_1 Апеляційний суд обґрунтовано визнав їх безпідставними, мотивувавши свої висновки належним чином, і з ними погодилася колегія суддів касаційного суду. У касаційній скарзі не наведено інших, не досліджених судом доказів, які би спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанцій.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були би підставою для скасування чи зміни судових рішень, колегія суддів не встановила.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.