Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В., суддів Мороза М.А., Слинька С.С.,

розглянувши 05 травня 2015 року в м. Києві касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 16 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 16 лютого 2015 року щодо нього,

ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2015 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано п'ятнадцятиденний строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків, який обчислювався з дня отримання копії ухвали особою.

На виконання зазначеної ухвали ВССУ засуджений повторно подав касаційну скаргу у встановлений п'ятнадцятиденний строк, проте недоліків своєї касаційної скарги не усунув, а саме: в порушення ст. 427 ч. 2 п. 4 КПК України касаційна скарга не містить обґрунтування вимоги щодо скасування ухвали суду апеляційної інстанції, в ній не зазначено в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення згідно з вимогами ст. 438 ч. 1 КПК України і доводи на обґрунтування цього.

Так, відповідно до ст. 438 ч. 1 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).

Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні судових рішень, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції. При цьому, однобічність і неповнота досудового розслідування та судового провадження в частині з'ясування обставин та перевірки їх доказами не можуть бути предметом розгляду касаційної інстанції.

Крім того, засуджений вказує на відсутність в його діях складів злочинів, передбачених ст.ст. 263 ч. 2, 296 ч. 4 КК України, проте не обґрунтовує таку свою позицію.

Відповідно до ст. 429 ч. 3 п. 1, ч. 4 КПК України (4651-17) касаційна скарга, яку залишено без руху, підлягає поверненню, якщо особа не усунула її недоліки в установлений строк, що не позбавляє її права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження.

Керуючись ст.ст. 427, 429 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 16 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 16 лютого 2015 року щодо нього повернути.

Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.