Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В.В.,

суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Голюги В.В.,

розглянула в судовому засіданні 8 травня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постанову Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1

Цією постановою

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, двічі судимого,

останній раз 19 жовтня 2010 року

Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 296 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі,

звільненого від відбування покарання

з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, а провадження по кримінальній справі закрито.

Ухвалою апеляційного суду постанову місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у вересні 2010 року, знаходячись на полі неподалік від с. Мошорино Знам'янського району Кіровоградської області, незаконно придбав, виготовив та в подальшому зберігав у своєму домоволодінні АДРЕСА_1 наркотичний засіб канабіс для власних потреб, без мети збуту, який 08 грудня 2010 року був виявлений та вилучений працівниками міліції.

У касаційній скарзі та доповненні до неї прокурор порушив питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 через неправильне застосування кримінального закону, просив справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, оскільки підсудний не потребував лікування від наркоманії, а, маючи невідбуте покарання за попереднім вироком, звернувся до лікувального закладу виключно з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Крім того, суди безпідставно врахували наявність на утриманні ОСОБА_1 трьох неповнолітніх дітей, оскільки він не записаний їх батьком у документах про народження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Відповідно до ч. 4 ст. 309 КК України та роз'яснень, що містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 4 (v0004700-02) «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК України. Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави, суду необхідно з'ясувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилятись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Доводи прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону були предметом перевірки апеляційним судом за апеляцією прокурора й визнані необґрунтованими.

При цьому в ухвалі обґрунтовано зазначено, що суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 на час звернення до лікувального закладу дійсно страждав на наркоманію й потребував лікування від неї, що підтверджується висновком наркологічної експертизи № 133 від 11 лютого 2011 року, листами головного лікаря Кіровоградського обласного наркологічного диспансеру № 488/1.3.-2 від 25 червня 2011 року та в.о. головного лікаря № 605/1.2.-2 від 10 серпня 2011 року.

У зв'язку з цим та згідно з довідкою головного лікаря Кіровоградського обласного наркологічного диспансеру за № 544/1.3.-2 від 13 липня 2011 року про те, що ОСОБА_1 з 15 червня 2011 року по 15 липня 2011 року добровільно звернувся та пройшов курс стаціонарного лікування від наркоманії, місцевий суд відповідно до вимог кримінального закону звільнив підсудного на підставі ч. 4 ст. 309 КК України від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 309 КК України.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував усі доводи апеляції, на кожний із них дав вичерпну відповідь.

Таким чином, врахувавши всі обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали справи не містять вказівки на порушення судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи норм кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого у справі рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а постанову Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.