Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єленіної Ж.Мсуддів:Британчука В.В., Широян Т.В.,за участю прокурора Казнадзея В.В.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 08 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 26 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 18 жовтня 2011 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що в силу

ст. 89 КК України не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є його власністю.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 07 грудня 2006 року приблизно о 15-й годині у приміщенні 1-го Каховського відділення ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на вул. Кооперативній, 1 у м. Каховці Херсонської області, погрожуючи застосувати насильство, небезпечне для життя та здоров'я, демонструючи предмет, схожий на пістолет, вчинив розбійний напад на співробітників банку ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також застосував до ОСОБА_9 насильство, завдавши потерпілій легких тілесних ушкоджень і заволодів грошима в розмірі 3306,64 грн, завдавши Херсонській обласній дирекції ВАТ "Райффайзен банк Аваль" матеріальної шкоди на зазначену суму.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Вказує на невиправдану м'якість призначеного покарання засудженому, посилаючись при цьому на ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність даних, які би свідчили про щире каяття засудженого. Також прокурор посилається на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора про задоволення касаційної скарги із зазначених у ній підстав, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотивуючи призначення ОСОБА_5 покарання й, зокрема, можливість його призначення нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції інкримінованої йому частини статті обвинувачення, суд в основному послався на суб'єктивне ставлення засудженого до своїх дій та на характеристику його особи (щире каяття ОСОБА_5, відшкодування завданих злочином збитків, наявність на утриманні малолітньої дитини).

Проте з таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Крім того, відповідно до вимог ст. 69 КК України рішення про призначення засудженому більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, приймається не тільки за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання, а й з урахуванням особи винного, яку суд належним чином не врахував при прийнятті рішення.

Так, поза увагою суду залишилися ступінь тяжкості вчиненого злочину та конкретні обставини цього діяння. Фактично не було надано жодного значення тому, що діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_5, віднесене законом до категорії особливо тяжких злочинів. Посилаючись на щире каяття засудженого, суд не врахував його перебування протягом тривалого часу в розшуку і не звернув уваги на показання ОСОБА_5 під час досудового слідства та в судовому засіданні, в яких він визнавав свою винуватість частково.

Не в повному обсязі були оцінені дані про особу засудженого, зокрема, його протиправні дії в минулому, що хоча й не мають юридичного значення, проте характеризують його як особу.

Крім того, суд не достатньо врахував і те, що засуджений відшкодував 11 жовтня 2010 року лише 306,64 грн, а інша частина шкоди (3000 грн), відшкодована ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" не є заслугою засудженого.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що в минулому ОСОБА_5 притягався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, за які його було засуджено до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням. Однак через відносно недовгий проміжок часу після закінчення іспитового строку, встановленого попереднім вироком, ОСОБА_5 знову вчинив злочин.

Тому колегія суддів вважає, що висновок суду про можливість застосування при призначенні покарання ОСОБА_5 ст. 69 КК України є необґрунтованим. Зазначені порушення вимог закону при призначенні покарання ОСОБА_5 залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції, що ставить під сумнів законність і обґрунтованість постановлених щодо нього судових рішень, а тому вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи вину ОСОБА_5 буде доведено, не буде змінено обсяг обвинувачення або не будуть встановлені інші обставини, які можуть істотно вплинути на міру покарання, то обране йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України слід вважати м'яким.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 26 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 18 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.