Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Єленіної Ж.М.

суддів Широян Т.А., Британчука В.В.,

за участю:

прокурора Таргонія О.В.,

захисника ОСОБА_1,

засудженої ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 на вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 25 серпня 2011 року.

Вироком Врадіївського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2011 року засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, таку, що не має судимості

за ч. 4 ст. 191 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права обіймати посади пов'язані із службовою діяльністю, матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням, розпорядженням матеріальними цінностями строком на 3 роки;

за ч. 2 ст. 366 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі службовою діяльністю, матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням, розпорядженням матеріальними цінностями строком на 2 роки;

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі службовою діяльністю, матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням, розпорядженням матеріальними цінностями строком на 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_3 159 200 грн. та 10 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25 серпня 2011 року вирок суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 визнана винною та засуджена за те, що вона, будучи головним бухгалтером Кривоозерського відділення Ощадбанку, будучи матеріально відповідальною особою, зловживаючи своїм службовим становищем, 4 січня 2010 року в період часу з 15 до 16 години, умисно, з корисливих мотивів, шляхом введення в оману потерпілого ОСОБА_3, в приміщенні Кривоозерської філії Ощадбанку, переконала його сплатити привезені ним грошові кошти 20 000 грн., 7 000 Євро та 5 128 Євро, які знаходились на депозитному рахунку у Врадіївській філії Ощадбанку, в рахунок погашення кредиту на ім'я ОСОБА_4 та звільнення з-під застави магазину для його купівлі ОСОБА_3

Після передачі потерпілим ОСОБА_3 вказаних грошових коштів, ОСОБА_2, для створення видимості законності операції, наказала виготовити прибутковий касовий ордер на суму 159 200 грн. від 04.01.2010 року та передала його потерпілому. Після від'їзду потерпілого ОСОБА_3 привласнила дані грошові кошти та розпорядилася ними на власний розсуд.

В касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить вирок та ухвалу суду щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвели до незаконного засудження ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, на неконкретність обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які вона засуджена, що потягло за собою порушення права на захист, та допущення судом І інстанції суперечностей у встановленні фабули обвинувачення визнаною судом доведеною та її кваліфікація, що також залишено поза увагою апеляційним судом.

Заслухавши доповідача, захисника та засуджену на підтримку поданої захисником в інтересах засудженої касаційної скарги, думку прокурора, який касаційну скаргу захисника підтримав частково, вважав за необхідне вирок суду в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 366 КК України скасувати і провадження у справі закрити, як зайву кваліфікацію, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 398 КПК України, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у ст. 369 КПК України щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які оскаржуються захисником. У зв'язку з наведеними, доводи захисника в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.

Відповідно до ст. 67 КПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримані у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки про доведеність вини ОСОБА_2, яка свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів не визнавала, та кваліфікацію її дій за ч.2 ст. 366 та ч.4 ст. 191 КК України, місцевий суд зробив на підставі зібраних у справі та детально досліджених в судовому засіданні доказах, в їх сукупності та взаємозв`язку. Зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_3 про те, що про умови купівлі магазину, який належав ОСОБА_5 та перебував у заставі, він дізнався від співробітника Врадієвською філії Ощадбанку ОСОБА_6, а безпосереднє укладення угоди, як то він сприймав, щодо погашення заборгованості ОСОБА_5 перед банком він вів саме із головним бухгалтером банку ОСОБА_2, яка передала йому заповнений за її ж вказівкою працівником сектору організації роздрібного кредитування Кривоозерського відділення Ощадбанку ОСОБА_7 прибутковий ордер на суму 159200 грн. ордер, підписавшись у ньому власноруч у графі «бухгалтер».

Показання потерпілого ОСОБА_3 не суперечать показанням свідків ОСОБА_7 про обставини складання нею за вказівкою ОСОБА_2 прибуткового ордеру, свідка ОСОБА_6, яка, отримавши гроші від ОСОБА_3 передала їх за вимогою ОСОБА_2, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, даними проколів слідчих дій та речовим доказам.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевіряв доводи засудженої ОСОБА_2 щодо непричетності її до вчинення інкримінованих злочинів.

Викладені в судовому рішенні мотиви про визнання цих доводів безпідставними, такими, що не відповідають матеріалам справи, є обгрунтованими.

Крім того, апеляційний суд належним чином спростував доводи ОСОБА_2 про те, що прибутковий касовий ордер не є офіційним документом.

Судом правильно встановлено, що при вчиненні злочинів ОСОБА_2 діяла саме як службова, а не приватна особа, а тому підстав для перекваліфікації її дій на ст. 190 КК України колегія суддів не знаходить.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій засудженої ОСОБА_2, а також її права на захист, судом касаційної інстанції не встановлено.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Що стосується призначеного ОСОБА_2 покарання, то воно є справедливим, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Місцевий суд при вирішенні цього питання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, а також дані про особу винної, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризувалась за місцем роботи, фактично має на утриманні доньку, яка перебуває у декретній відпустці, стан її здоров'я, які суд обґрунтовано визнав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, та призначив покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Керуючись статями 394- 396 КПК України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 25 серпня 2011 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.